Чесно кажучи перемога Трампа для мене не була несподіванкою, демократи не зробили висновків з минулих поразок і частково перебували в «теплій ванні» власних прогнозів і модних моделей впливу на суспільство. Якщо демократи хотіли виграти ці вибори, їм було б варто подумати над тим, що запропонувати виборцям в сфері економіки. За жовтневими опитуваннями, для американського виборця економічна складова мала визначальний вплив на виборах президента: 45% громадян США поставили саме економічні обіцянки на перше місце. Демократам було складно щось пообіцяти нове, бо вони вже знаходились при владі, а от Трамп, в якого власного економічного досвіду цілий вагон, дуже вдало розіграв цю карту. Звісно, аналізувати заяви політиків під час виборів в будь-якій країні – невдячна справа, але я все ж спробую змалювати загальні риси вже не такого й далекого економічного майбутнього.
Фіскальний сектор в США
В першу каденцію Трамп активно знижував податки і переорієнтовував американські корпорації на організацію виробництва всередині США. Трамп не був ізоляціоністом, але припинив нездорову тенденцію дикого відтоку промислового капіталу з США. Зниження податків в США можна очікувати і зараз. Принаймні такі обіцянки Трамп давав ще в червні під час зустрічі з виборцями. Він хоче знизити податок на прибуток для американських корпорацій, чиє виробництво знаходиться в США, з 21% до 15%. Також будуть зняті обмеження для податкових вирахувань з вже сплачених громадянами податків, зараз діє ліміт в 10 000 доларів США. Перше має стимулювати американські корпорації створювати виробництва в США, а не в Азії. Друге – буде стимулювати громадян США більше декларувати свої доходи і користуватись своїми законними пільгами. Обидва рішення мають суттєво розширити податкову базу. В світі знову стане модно знижувати податки. Цікаво, як ця ініціатива відобразиться на українських трендах, де «еліти» намагаються зробити національною ідеєю підвищення податків.
Можливо, податкові ініціативи Трампа і призведуть до погіршення ситуації з державним боргом США в 2025 році, але потім податкова реформа має дати свої результати і ситуація вирівняється. Демократи залишають Трампу дуже важкий спадок. Через інфляцію ФРС доволі довго утримувала ставку високою, і тим самим підтримувала рівень ставок по зобов’язанням Казначейства США. Зараз дохідність по Казначейським зобов’язанням коливається в діапазоні від 4,2% до 4,6% (порівняйте з дохідністю в українських банках в 1%). При цьому, Казначейство вимушене займати під 4,6% і на 30 років. При Трампі держборг США коштував платникам податків в 2-2,5 раза менше. Таке божевільне навантаження на федеральний бюджет США розумним назвати важко.
Як вплинуть податкові ініціативи Трампа на Україну – однозначно сказати важко. З одного боку, дійсно, він має у 2025 році шукати якісь компенсатори своїм податковим ініціативам. З іншого боку, Трамп офіційно стане президентом тільки у 2025 році, а податкові ініціативи можна буде проштовхнути тільки з нового бюджетного року, тобто в жовтні - листопаді 2025 року. Також Трамп точно не пройде повз ідеї підживити підтримку України за рахунок російських активів, які заарештовані в США. Думаю, що він піде і далі – розгорне масштабне полювання на неофіційні фонди рф по всьому світу. Ну і на останок, підтримка України для США – це (за масштабами їх бюджету) дуже незначні суми, а якщо вони будуть компенсовані російськими активами, то взагалі твердження, що податкова реформа Трампа завадить США допомагати Україні, не має під собою економічного підґрунтя.
Торгові війни
Інша частина фірмового стилю Трампономіки – це розв’язування торгових війн. Трамп обіцяв ввести в США для захисту вітчизняного ринку універсальні мита в розмірі 10-20% для всього імпорту, незалежно від країни походження. Втім для КНР він підготував окрему вишеньку на торті – мита в розмірі 60% на всі товари з КНР.
Якщо в ЄС можуть з цього приводу зробити чергову заяву з занепокоєнням, а Німеччина може лобіювати в США окремі умови для їх якісних товарів (наприклад, мито не 20%, а 10% і т.д.), то для економіки Китаю обіцянка мита в 60% – це як постріл в голову. Критики Трампа з демократичного табору розкритикували ініціативу Трампа з 60%, зазначаючи, що це вдарить насамперед по США. Можливо, так воно і є, але фірмовий стиль Трампа у перемовинах як раз такий, що його попередні обіцянки є інструментом схилення опонентів до потрібної Трампу поведінки. Тож, можливо в Пекіні зрадіють миту в 20% після обіцянок 60%.
Всі торгові війни розвиваються за непередбачуваним сценарієм, тому гадати, як воно буде між США та ЄС, а також між США та КНР – зараз трохи зарано, але градус протистояння в світовій торгівлі зросте. Торгова війна – це гарантоване охолодження світової економіки. При цьому, якщо для ЄС та США це може виглядати як «прохолода», до для країн BRICS, особливо для росіян – це буде жорстка криза.
Справа в тому, що охолодження світової економіки завжди означає зниження цін на нафту. Але цей сектор ринку вже і так в проблемній зоні. Рекомендую ознайомитись зі звітом Світового банку по цінам на сировину на 2025 рік. Ірак, Ьосія та ряд інших країн вже не витримують домовленостей по скороченню видобутку нафти в рамках ОПЕК. Ціни і без втручання Трампа прогнозують на рівні 50-60 доларів за барель. А за умови початку торгових війн ціна на нафту може бути і по 40-50 доларів. При зниженні ВВП КНР на 0,5% у 2025 році мінімум на третину впаде і споживання російського газу. Членам BRICS може стати настільки «весело», що їм вже буде зовсім не до війни в Україні.
Сприйняття України в США
Як бачите, всі умови вписати Україну в національні інтереси США в фінансово-економічній сфері є. Звісно, є ще політичні відносини, є відносини між двома президентами, є багато чиновників, які в’їхали в українську владу на горбу американського посла і яких зараз будуть знімати, а вони будуть верещати і т.д. Але всі ці труднощі можна подолати – було б бажання. В економічному сегменті я б рекомендував Україні кардинально змінити риторику у наступних напрямках:
1. Потрібно перестати відверто випрошувати гроші. По-перше, потрібно більше робити акцент саме на конфіскації російських грошей і фінансуванні України за рахунок цих коштів. По-друге, потрібно брати кошти не стільки на проїдання – скільки на реформи. Партнерам варто пояснювати, що в нас залишились системні проблеми з часів СРСР та 90-их років: розвалена пенсійна система, корумпована податкова та митна служби, слабкий сектор фінансових послуг та кредитування і т.д. Реформи в цих секторах як раз і потрібні для того, щоб країна самостійно стала на ноги і «годувала» себе сама. В минулій каденції оточення Трампа мало бізнесові риси, і їм такого роду риторика буде більш зрозумілою, ніж проста формула «дайте грошей, бо нас б’ють». Втім, для того щоб провести ці реформи якісно, нашій владі потрібно буде змінити чинних горе-реформаторів і іноді вдаватись до непопулярних кроків.
2. Бажано позатикати рота тим чиновникам, які розповідають, що в Україні немає корупції. Радянська звичка заперечувати очевидні речі (сцяти в очі) може працювати на внутрішнього споживача, але буде дратувати оточення Трампа. Один з соратників Трампа пан Джей Ді Венс не дуже схвально відгукувався про допомогу Україні саме через корупцію. Нашим елітам не варто обманювати американців, бо фінансова розвідка США – одна з найбільших і найбільш кваліфікованих в світі. Розібратись їм в деталях рухів грошових потоків в гаманцях наших чиновників – це завдання на кілька днів роботи. Навпаки, потрібно щоденно показувати реальну боротьбу з корупцією і стимулювати цю боротьбу. В ДБР, НАБУ і СБУ це непогано виходить, але ситуація тут небездоганна і для Джей Ді Венса результати явно недостатні.
3. Україна зі своєю нано-економікою, в принципі, могла б бути нецікавою для Трампа, але фактор післявоєнного відновлення докорінно змінює справу. В мене після 20 років роботи аналітиком спостерігається «професійна деформація», коли хочеться проаналізувати все, що рухається. Думаю, що і в минулому відомий дівелопер пан Трамп навряд чи пройде повз ідеї масштабного відновлення України. Особистий інтерес (я маю на увазі не корупційний, а суто професійний) може суттєво вплинути на відношення Трампа до України саме в позитивний бік.
І на завершення, хочу звернути увагу, що публічні обіцянки Трампа іноді інтерпретуються експертною спільнотою як «невизначеність». Нічого подібного: в фінансово-економічному секторі його прагнення очевидні і прагматичні для американського суспільства. Що стосується військово-політичної тематики, думаю, що станом на зараз у Трампа немає чіткого уявлення, що відбувається в Україні. Таке уявлення з’явиться відразу як тільки він зайде до Овального кабінету як Президент США і йому на стіл покладуть оперативні дані ЦРУ, АНБ та Державного департаменту. В залежності від того, що Трамп там побачить, його відношення до України може змінитись як в позитивний, так і в негативний бік. Тому фактор невизначеності від перемоги Трампа є, але він не випливає з його економічних обіцянок.
