Було б погано, якби ваше місто згоріло. Це цілком обґрунтований страх. Але що робити, якщо горить будинок вашого сусіда? Звісно ж, не звинувачувати у пожежі пожежників і не організовувати протест перед їхньою частиною, щоб затримати пожежні машини всередині. Це вже не страх, а саморуйнівна паніка. Істерія призводить до того, що місто згорає.
Було б погано, якби почалася Третя світова війна. Це обґрунтований страх. Чинячи опір Росії, українці роблять всі сценарії такої катастрофи менш імовірним. У масштабах нашого світу українці – це пожежники. Вони оберігають решту нас від небезпеки. Немає сенсу звинувачувати їх у російському вторгненні або заважати їм виконувати свою роботу. Це вже не страх, а саморуйнівна паніка. Істерія робить Третю світову війну більш імовірною.
Давайте тверезо розглянемо три знайомі сценарії Третьої світової війни: (1) ескалація звичайної війни в Європі; (2) ескалація звичайної війни у Тихоокеанському регіоні; і (3) поширення ядерної зброї. В усіх трьох випадках український опір робить решту світу безпечнішою. Українці стримують війну, що триває в Європі, в межах власної країни; вони стримують війну в Тихому океані; і вони запобігають розповсюдженню ядерної зброї. Ці сценарії Третьої світової війни не реалізувалися, тому що українці йдуть на ризик.
■ Європа. Традиційним сценарієм Третьої світової війни з 1940-х років був конфлікт між великими державами в Європі в результаті вторгнення Москви. Це вторгнення відбулося. Завдяки Україні триваюча війна обмежилася однією країною, їхньою власною. Росія вторглася в Україну без провокацій у 2014 році, а потім у набагато більшому масштабі у 2022 році.
Попри прогнози майже всіх, Україна встояла перед повномасштабним вторгненням Росії, тим самим стримавши найбільшу війну з 1945 року на власній території. Це настільки величезне досягнення, що ми схильні не помічати його. Це далося українцям неймовірною ціною. Україна дійсно залежить від поставок зброї від своїх союзників. Якщо ми припинимо їх, через наші власні страхи або з якоїсь іншої причини, Україна може програти, і війна, скоріш за все, пошириться далі.
■ Тихоокеанський регіон. У ХХІ столітті основним сценарієм Третьої світової війни було вторгнення Китаю на Тайвань, яке спровокує американську відповідь. Це вторгнення не відбулося і, скоріш за все, не відбудеться, поки Україна чинить опір і здатна чинити опір. Поки українці стримують війну в Європі, вони стримують війну в Тихому океані. Поки Китай бачить успішну коаліцію і значущий український опір, він навряд чи зважиться на ризикований наступ у Тихому океані. Як намагаються переконувати лідери Тайваню, перемога України – це найкращий спосіб запобігти війні в Азії. Як люди, що знаходяться в найбільшій небезпеці, вони наполегливо і послідовно просять американців надати Україні зброю.
■ Поширення ядерної зброї. Ядерна війна стає набагато ймовірнішою, коли більше країн мають ядерну зброю. Український опір запобігає цьому. Росія шантажує Україну ядерною війною з лютого 2022 року. Якби українці піддалися на цей ядерний шантаж і не чинили опору, то зараз світ був би переповнений ядерною зброєю. Урок полягав би в тому, що кожна країна, яка її не має, повинна створити її, щоб протистояти таким загрозам, як російська. Але Україна встояла.
Якщо ми припинимо підтримувати Україну, ми не лише вб'ємо людей, які підтримували нашу безпеку, ми створимо світ, в якому ядерна зброя поширюватиметься, а ядерна війна стане набагато більш імовірною.
***
Українці обмежують, стримують і запобігають війні у недосконалому світі, в якому нам доводиться жити. Ризики реальні, але якщо тверезо оцінити їх, без істерики, ми бачимо, що підтримка України – це найкращий спосіб їх зменшити.
Істерія призводить до поклоніння Великій Сильній Людині та мрії про якусь просту відповідь. Люди, які поширюють істерію про Третю світову війну, схильні вірити у Великого Сильного Путіна і Великого Сильного Трампа.
Великий Сильний Путін говорить про ядерну війну, тому ми повинні панікувати і змусити українців здатися. Путін говорить про ядерну війну безперервно вже майже три роки. Самі росіяни не сприймають це серйозно (про це свідчить той факт, що рівно нуль росіян повернули своїх дітей з Лондона, Парижа та Нью-Йорка). Кремль знає, що є американські істерики, які будуть вразливі до ядерної риторики, і тому він продовжує її. Але віра у Великого Сильного Путіна – це те, що робить його сильним. А потурання Великому Сильному Путіну робить Третю світову війну більш імовірною.
Великий Сильний Трамп поширював фантазії про те, що він може закінчити російсько-українську війну за двадцять чотири години після свого обрання. Як ми бачимо, це була нісенітниця. Трамп не має влади, щоб змусити росіян припинити вторгнення, так само як і не має влади, щоб змусити українців припинити опір. Росіяни сподіваються схилити Трампа до припинення постачання зброї Україні, що полегшило б їм війну, але не припинило б її. Для цього вони намагаються нагнітати американську істерію через Третю світову війни. Якщо Трамп дійсно припинить постачання зброї в Україну, це зробить поразку України більш імовірною, а отже, і більш імовірною Третю світову війну.
Російсько-українська війна – це не телевізійне шоу чи подкаст. Її не можна закінчити фальшивою мужністю чи реальною істерією. Її не можна закінчити, слухаючи пропаганду тих, хто її розпочав, чи слова тих, хто обіцяє чарівний мир. Одна сторона виграє, а інша програє. Українці взяли титанічно складну ситуацію і зробили її максимально легкою для нас. Своїм опором вони всіляко зміцнили нашу національну безпеку. Ціна, яку вони заплатили на полі бою, в пропорції до населення, була приблизно такою ж, як і ціна для американців в обох світових війнах разом узятих. І, звичайно, до цих життів, втрачених на полі бою, слід додати десятки тисяч смертей цивільного населення і мільйони біженців від російської окупації. Ми повинні це цінувати.
Саме тому, що українці полегшили нам життя, ми можемо сприймати їхні жертви та страждання як належне. Український опір створює світ, в якому ми можемо прислухатися до власних страхів, а не до стратегічних реалій. Їхня мужність дає нам можливість обирати боягузтво. Але нав'язувати свою істерію мужнім людям, які зміцнюють нашу безпеку, – це найнебезпечніше, що ми можемо зробити. Ніхто при здоровому глузді не хоче Третьої світової війни. Тож давайте не будемо її розв'язувати, відмовляючись від людей, які її стримують.
