“Біндеравский шабаш в цєнтрє Кієва” – саме так російські ЗМІ рік від року реагували на ходу зі смолоскипами з нагоди дня народження провідника українських націоналістів Степана Бандери. Ну, реакція традиційна – кремлівська пропагандистська машина щорічно реагує однотипно: Бандера – фашист, хода зі смолоскипами – хода фашистів, фашисти – фашисти, нацисти – фашисти.
І з екранів федеральних каналів як давай показувати дебелих хлопців зі смолоскипами в руках, а на їх фоні – кадри зі стрічок Лені Ріфеншталь. Монументально так, за всіма правилами кінодраматургії. Мета зрозуміла: якщо не будете голосувати за Путіна – прийдуть фашисти. Якщо не будете вклонятися кавказьким братам – прийдуть фашисти. Якщо будете мітингувати за права та справедливість – прийдуть фашисти. А ви ж не хочете, щоб прийшли фашисти? За що “дєдиваєвалі”? Може, за те, щоб зі смолоскипами ходили молоді комсомольці?
Росіяни про Бандеру знають навіть більше за самих українців. Він хоч і національний герой України, але згадують його у нас кілька разів на рік, в Росії ж – постійно. От взяти хоча б випадок, коли на телеканалі “Звєзда” вийшов сюжет про Вірменію. Закавказьку республіку почали порівнювати з Україною за проєвропейський курс, а також за те, що Єреван “героїзує пособників фашизму” – саме так ведуча охарактеризувала національного героя Вірменії. “В Єревані встановили пам’ятник Гарегіну Нжде – це такий вірменський Бандера”, – заявила вона.
Що ж їм так дався той Бандера? Бо “Волинська різня”, як казав класик. А чому б не згадати, наприклад, Кемаля Ататюрка, який влаштував репресії проти курдів та ще й виправдовував геноцид вірмен? Все просто – Ататюрк дружив з Москвою, Ленін навіть постачав у Туреччину гвинтівки, набої, золото.
А є ще Юзеф Пілсудський, на якого ледь не моляться поляки. Сучасну Польщу він створив завдяки озброєній банді, а також воював на стороні Німеччини під час Першої світової війни. Пілсудський ненавидів усе російське і не цурався ніяких засобів заради свободи та незалежності Польщі. Та й владу до рук Пілсудський прибрав під час класичного військового перевороту зі стріляниною, кров’ю та терором. У кожному польському місті, яке себе поважає, є вулиці, площі, алеї, парки, академії імені Пілсудського. Українці ж, перейменувавши Московський проспект у проспект імені Степана Бандери, знову таки – фашисти.
Чому кремлівці не лякають своїх підданих байками про Менахема Бегіна, який очолював підпільну єврейську організацію “Іргун”? Бегін до свого прем’єрства у 70-х роках організовував вибухи. Наймасштабнішим став підрив готелю “Цар Давид” у 1946 році, де розміщувалася британська адміністрація в Палестині. Бегін навіть під час інтерв’ю не заперечував, що він – терорист.
Насправді, список прізвищ таких собі аналогів Бандери можна продовжувати та продовжувати – не вистачить пальців, щоб усіх перелічити. То чому ж Бандера став “червоною ганчіркою” для російського бика? Чи були його методи боротьби за незалежність України жахливішими за ті, які використовували інші лідери національно-визвольних рухів? Уся справа в тому, що Степан Бандера програв, він так і не спромігся отримати ту незалежну державу, за яку боровся, на відміну від вищенаведених політичних постатей.
Бандеру росіяни перетворили на опудало, щоб лякати нетям та ледарів, які не хочуть або не можуть проводити паралелі та елементарно мислити. Російська пропаганда постійно використовує образ кровожерливих бандерівців, щоб тримати власний народ у шорах, водночас – розмити образ українців: бандерівці, петлюрівці, мазепинці та інші фашисти. Саме Кремль розкручує і прагне нав’язати українцям “культ Бандери”, а насправді в Україні ніякого “бандерівського культу” нема, тут є те, що росіянам ніколи не збагнути – боротьба за власну свободу. І серед тисяч і тисяч українських героїв Степан Бандера є яскравим прикладом цієї боротьби.
