Завжди вважав, що жахливий кінець краще безконечного жаху.
Тобто, визначеність навіть у несприятливих обставинах дозволяє мобілізуватися і почати вирішувати проблему. А якщо заплющити очі у невизначеності і здригатися не тільки від кожного вибуху, але й від кожного слова ворога та його поплічників, то поразка гарантована.
Особисто для мене розклад став ясним, коли Д. Трамп, бажаючи натиснути на В. Зеленського, припинив постачання зброї в Україну, натомість на адресу рф від Трампа лунали лише панегірики путіну, «який бажає миру і якого Байден змусив напасти на Україну».
Тоді стало зрозуміло, що при розгляді сценаріїв подальшої війни треба виходити з того, що Трамп (якщо його не приберуть від влади — юридично або фактично) свого часу почне допомагати зброєю росії.
Саме так: не стільки Україні, скільки росії! Це не перебільшення і не наганяння зради, а просте констатування реалій. Бо абсолютно цинічний бізнесмен Трамп розглядає війну, розв’язану росією проти України, виключно як можливості збагатитися і щось отримати. Або Нобелівську премію миру за припинення бойових дій, або грубі гроші за постачання зброї обом сторонам. Звісно, росії — не напряму, а через посередників, і не в закінченому вигляді, а комплектуючими, але це справи не змінює.
До того ж Трамп — дурний нарцис, і йому конче потрібно довести свою правоту, що Україна не має шансів проти росії. Тому його страшенно дратують будь-які успіхи України на фронті і психологічно він готовий допомагати другу і партнеру путіну хоч завтра. Лише для того, щоб написати у себе в соцмережі: «А я ж казав, що Зеленський не має козирів!».
Тому нам треба будувати стратегію виживання, коли проти України дві потужні країни: росія путіна — відкрито, США Трампа — приховано. Але мова зовсім не про всі Штати, а тільки про тих, для кого Трамп залишається мудрим, ефективним і успішним.
У ситуації,що склалася, треба всіляко заохочувати ЄС на формування самостійної оборонної програми, а також розвивати прямі зв’язки з воєнними виробництвами США. Наприклад, Lockheed Martin створює віртуальне поле бою для тестування зразків бойового штучного інтелекту. Віртуальність — це добре, але чому на додачу не запропонувати поле бою реальне — в Україні?
А також Україні слід очолити європейський рух в бік розумної співпраці з Китаєм. Це — єдиний стратегічний сценарій за умови, що І. Маск програє, а Трамп залишиться, причому, у такому випадку — дуже надовго (в Маска і Трампа — не припинення сутички, а тільки перерва між раундами).
