Відставка Єрмака – це завершення епохи моновлади в Україні. Відповідно і вся система влади буде змінюватися, і йтиметься не лише про ОП. Очевидним буде втрата політичного контролю Президента над парламентом, а відтак буде зміна політичного опертя парламентської більшості, аж до заміни спікера парламенту. Безумовно, це також позначиться на складі уряду.
Наслідком політичних змін має стати і завершення епохи зализаного телемарафону. Політичні дискусії (не плутати з чварами) мають повернутися у публічне життя України. Звісно, з цензурою винятково на військові питання.
Іронія в тому, що весь цей перерозподіл влади можна було би зробити ще рік або два тому у форматі всепартійного уряду національної довіри. І влада від цього тільки би виграла, оскільки перерозподіл влади означає також розмиття відповідальності, в тому числі за складні рішення. Але владою ніхто не захотів ділитися. Тому тепер доведеться переробляти саму владу. І не думаю, що зараз цього можна уникнути, питання лише в тому, чи це буде добровільно, чи під тиском.
Відставка Єрмака не матиме вирішального впливу на хід перемовин про мир. Нашим партнерам і в Європі, і за океаном найбільше болить їхня безпека і їхні політичні інтереси. І заміна когось навіть дуже впливового в українській вертикалі влади їх мало обходить. Ну, а те, що цей скандал буде використаний кимось для послаблення України, то це питання насамперед до самої України, яка дозволила, аби були причини для такого скандалу.
І ще. Важливо розуміти, що відставка Єрмака – це не завершення скандалу з «плівками Міндіча», а його справжній початок. Окрім слідчих ніхто не знає всіх фігурантів справи, і взагалі ніхто не знає, хто з високоповажних підозрюваних укладе угоду зі слідством і під гарантії НАБУ, а може і ФБР почне розповідати все і про всіх. Тому, хто знає, може «плівки Міндіча» незабаром змінять свою назву.
