Минулий рік став першим роком, коли його стали публічно критикувати ситуативні союзники: позитивні блогери, політтехнологи, медійна обслуга спецслужб, колишніх чиновників і великих бізнесменівРаніше вони його підтримували та підживлювалися його рейтингами. Це був симбіоз, коли медіаобслуга приростала підписниками, користуючись з виборців Зеленського, а президент отримував легітимність коштом підгодованих блогерів.
Все змінив Міндіч-гейт. Єрмак, Міндіч, Чернишов, Галущенко та інші друзі президента стали настільки токсичними, що не помічати цей скандал стало погано для репутації.
І медіаобслуга заговорила і почала критикувати президента. Думаю, це було великим ударом для Зеленського, бо він не очікував такої зради від людей, яких вважав надійно підгодованими у своїй кишені.
Тут я згадую пресконференцію, і як Зеленський образився на Романа Кравця з УП за його гостре запитання. Це була не просто образа, а сильна образа на людину, яку президент вважав своїм другом, сидів з ним за одним столом, вважав на 100% лояльним і відданим. А виявилося, що друзі "дружать" з президентом тільки доти, поки бачать його перспективи.
Коли перспективи погіршуються, ці друзі миттєво перевзуваються і стають "об'єктивними". Бо ніхто не хоче брати на себе відповідальність за підтримку вже непопулярного політика. Всі починають шукати собі роботодавців серед нових облич і нових кандидатів, яких на наступних виборах буде любити народ.
Я помітив аномальну активність навколо Андрія Білецького. Низка блогерів, які раніше обслуговували Зеленського, зараз перестали про нього писати й активно постять звернення Білецького. Нічого особистого, просто бізнес.
Те саме стосується Кирила Буданова і Малюка. Перспективні, майже ні в чому зашкварному не помічені, піарники активно вибудовують їм особисті бренди коштом діяльності їх підлеглих. Ласі шматки, щоб вчасно до них доєднатися.
Виглядає так, що 2026 рік стане роком активного перерозподілу медіабл*дєй серед нових політиків. Особливо цинічно, що єдність навколо президента руйнують саме ті, хто свого часу придумав цей політтехнологічний прийом, коли вони ще працювали на Зеленського. Виявилося, весь цей час вони працювали не на єдність, а на своє збагачення. А президент України був для них не лідером, а роботодавцем, якого змінили, як тільки настав час.
