Головне, що я зрозумів з прес-конференції найвпливовішого політика всесвіту - операція зі збереження його в інформаційному міхурі з нарцисами йде успішно.
Він прийшов на зустріч із відфільтрованими журналістами у стійкому переконанні, що він досі керує реальністю. Ось такий він – чарівний єдиноріг. Від якого мліють усі принцеси, схиляють мечі лицарі, а мудреці слухають його відкривши рота.
І все, що він скаже - приймається на віру і стає істиною.
А вийшло якось незручно. Народу з'явився нахабний, скривджений і роздратований віслючок. Який досі не може утримати думку довше десяти секунд. Який так і не навчився ані слухати, ані говорити без заздалегідь завченої ролі. Який не вміє тримати удар, і після найменшого тичка починає скривджено кричати і зло плюватися.
Ті журналісти, які сподівалися пограти з президентом у «питання-відповідь» з подивом виявили на його місці моторошну суміш базарної торговки з агресивним, але боягузливим гопником. Для якого терпіти незручне, слухати і думати – непосильне завдання.
Його наперед переконали. Переконали в тому, що сказана ним брехня стає реальністю. Як і раніше. Просто брехні потрібно більше. Коли тебе звинувачують у зраді – оголоси зрадниками тих, кого ти зрадив. Назви боягузів – воїнами, негідників – святими, а на всіх, хто тебе ображав повісь огидні ярлики.
Саме тому він щиро вважав, що п'ята поспіль версія брехні щодо «вагнерівців» – чомусь усіх переконає. А коли Бутусов замість того, щоб вдячно розплакатися і заткнутися, почав давити його питаннями щодо цілого ланцюга провалених операцій з ознаками зради – «єдинорога» заклинило. І він втратив образ «державного діяча» і притомного співрозмовника вже остаточно, і до кінця заходу. Тому що реальна реальність для нього є неприйнятною. А альтернативна, у його вустах, виглядає як комедійний фільм жахів.
Ось хто його переконав таким дивним чином «послати меседж» Ахметову? Не знаю. Але впевнений, що про свою участь у змові той дізнався з новин, і трохи охрінів. Він, звичайно, ще той крендель. Але будь-хто, хто святкує дні народження не в Гуті, розуміє, що для державного перевороту Ренат Леонідович не має головного – опори та підтримки. І не знаю, навіщо йому переворот, який не доживе й до вечора. Він також не знає, напевно.
А ось Владимир Олександрович вважає, що таким чином він може «натиснути та домовитися» із олігархом, який перестав йому симпатизувати.
Уявляєте будь-яку іншу країну, де президент знає про змову і має в руках усю державну машину, замість запобігання, контролю та юридичної фіксації ситуації – скаржиться на це журналістам?
Ти ж знаєш? Так сядь у засідку, разом із сотнями тисяч своїх силовиків, і чекай. Це ж подарунок?
Ти що, припускаєш, що силовики не впораються? Олігарх задіє чотири танкові дивізії та повітряний десант?
Натомість – розповідь про розмову (у якій фігурант не бере участі) та обіцянку передати докази американцям. Ну-ну. Нам вже однією ганьбою більше – однією менше.
Я не хочу копатися в цій купі хаотично згенерованих слів. Я просто йду найяскравішим. Але для мене найхарактернішим було не це. А те, що він не розуміє, як майстерно сам підкреслює нікчемність і марність усієї своєї веселої гоп-компанії.
Прес-конференція, що присвячена "екватору" твоєї влади. Тобто – половину ти вже відмучив.
І на тобі. Ти з піною на губах захищаєш цілком ймовірного «крота», а за сумісництвом голову твого «офісу». Називаєш його «цінним» та «ефективним», і розповідаєш про його «ефективні» операції. І тут як приклад наводиш звільнення полонених…
Курво - 131. Сто тридцять один.
За минулої влади звільнено понад 3000, Вова. Тобі розповісти скільки це, якщо поділити по екватору? 1500. Проти твоїх з Єрмаком 131. Ефективні, кажеш?
Усі зірвані і злиті твоєю «ефективною командою» спецоперації, усі твої кострубаті зусилля позбавили нас хоч якогось обмінного фонду. Хоч якихось аргументів. Саме завдяки вам шанси на повернення наших людей із полону стали примарними. Ох, як тобі краще було б мовчати з цього приводу. Дешева ти балалайка.
А знаєте, що тішить? Країна починає ще більше тверезіти після цього багатогодинного трешу. Звичайно, вистачає тих, хто досі намагається «злизувати росу з єдинорога», не помічаючи, що на них просто щось ллється з віслюка. Їх багато. Але багато з його виборців, хто таки знайомий зі здоровим глуздом, вже зрозуміли – дива не буде. Ось остаточно – не буде.
І про журналістів. Я радий за них. Їм тепер є остаточно з чим порівнювати.
Замовляйте футболку розміром із футбольне поле. Пишіть на ній на початку «Я тобі не…» - і складайте список. Головне, щоб місця вистачило.
Бо важко спілкуватися з єдинорогом. Особливо, якщо він осел.
P.S. Засновник Bellingcat Еліот Гіґґінс написав з приводу всьго цього невдалого шоу - «Мені соромно за цю пресконференцію».
А нам як соромно, Ел...
