Черговий законопроєкт про патріотизм та національну ідентичність має допомогти представникам "Розумної політики" зайти на націонал-патріотичне електоральне поле
У законопроєкту
№6341 про основні засади державної політики у сфері затвердження української національної та громадянської ідентичності 32 "батьки". Головним вказаний "слуга" Василь Мокан, один із найближчих соратників ексспікера Дмитра Разумкова. Окрім Мокана у співавторах ще 17 "слуг". Деякі, як і Мокан, входять до міжфракційного об'єднання "Розумна політика", пише
Мережевий Оракул.
Серед інших "слуг" дивує наявність Данила Гетьманцева — раніше його не помічали у співавторах законопроєктів націонал-патріотичного змісту. Можна припустити, що Гетьманцев опинився тут не просто так. Доречно нагадати, що він вів засідання Верховної Ради 7 жовтня, розглядаючи питання про відставку Разумкова. За відставку спікера не голосував, але й до його групи не увійшов. Тобто залишився вірним партії та Банковій. Однак чого у цій вірності більше, формальності чи відданості, покаже час. Свої мотиви могли бути і в інших "слуг", які опинилися в одній компанії з дратуючими "ватників" Володимиром В'ятровичем з "Європейської солідарності" та представницею "Свободи" Оксаною Савчук.
Що ж до самого документа, то в ньому є цікаві новели, наприклад, у сфері військово-патріотичного виховання та популяризації військової служби. Однак практично немає шансів на проходження через горнило сесійної зали.
Зупинимося на спірних моментах. По-перше, автори пропонують цілу низку механізмів здійснення державної політики у зазначеній у назві законопроєкту сфері, а контролювати їх виконання має спеціально створена нацкомісія. Це колегіальний орган у складі семи осіб, яких пропонується відбирати, як і інших держслужбовців. Він підпорядковується Кабміну, а фінансування автори пропонують за рахунок скорочення бюджетів деяких центральних органів виконавчої влади. Критики документа вказують не лише на те, що автори хочуть створити нову бюрократичну структуру, а й на інший суттєвий момент: її повноваження перетинаються із повноваженнями Нацради з питань телебачення та радіомовлення, а також з мовним омбудсменом.
Ще в Україні, за задумом авторів, з’являться центри утвердження української національної та громадянської ідентичності, а також фахівці у цій сфері. Мета центрів – реалізовувати проєкти, спрямовані на національно-патріотичне, військово-патріотичне виховання та/або громадянську освіту, а завдання фахівців – безпосередньо працювати за цими напрямами. Автори кажуть, що спеціалісти мають мати відповідну компетенцію, але проблема в тому, що у нас не готують педагогів-політруків. Та й чи варто це робити? Адже рівень патріотизму не визначиш дипломом.
По-друге, у тексті законопроєкту недостатньо юридично точно виписано низку визначень. Наприклад, основними суспільно-державними цінностями названо соборність, самобутність, волю та гідність. У визначенні соборності йдеться не лише про територіальну єдність України, а й про духовну єдність усіх громадян незалежно від національності, спрямовану на побудову процвітаючої демократичної національної держави. Але йдеться про майбутній закон, а не художній твір. Як мінімум поняття "духовна єдність" та "процвітаюча держава" вимагають додаткових роз'яснень. Те саме стосується і волі. Її проявом є "героїка боротьби за незалежність України, прагнення самостійності, невпинний пошук шляхів досягнення свободи". Знову лірика.
Є й кумедні моменти. Один із них: формування позитивної громадської думки щодо впливу фізичної культури та спорту на розвиток суспільства. У молодшій школі є такий предмет — "Основи здоров'я", де дітям таки розповідають про необхідність займатися спортом.
Реклама на dsnews.ua
По-третє, автори пропонують внести зміни до більш ніж десятка чинних законів. Тобто хочуть зайняти колег переписуванням законодавства. При цьому текст їхнього дітища вже викликав суперечки з улюблених тем — історія, мова, культура.
Навіщо ж ініціювати законопроєкт, свідомо приречений на проблемне проходження чи взагалі провал? Відразу зазначимо — у конкретному випадку не йдеться про законодавчий спам, оскільки ініціаторів проєкту багато, і вони з різних фракцій. І мотиви у них різні. Але які мотиви можуть бути у Мокана та інших соратників Разумкова? Можливо, цим документом вони намагаються вбити одразу двох зайців. Піаритися на націонал-патріотичному електоральному полі, де до Разумкова ставляться скептично, пам'ятаючи його ранні висловлювання про перегляд закону про мову, а заразом — звинуватити президентський офіс і підконтрольних йому "слуг" у блокуванні ухвалення патріотичного закону. Самого ексспікера серед авторів законопроєкту немає, але коли дійде справа до звинувачень, для нього також може знайтись робота.
