А тепер давайте глянемо на певну хронологію подій. Ми щойно взнали, що в травні місяці Меркель здійснила безпрецедентний недружній до України акт - заблокувала постачання озброєнь нашій країні в рамках НАТО (це фактичне ембарго на постачання зброї!). Тоді таким чином нам перекрили поставку вже оплачених спеціальних антидронових гвинтівок - зброї виключно для захисту й нелетальної. Про такі дії невідкладно повідомляють країну дипломатичними каналами. Та й військове відомство й ряд урядових установ негайно фіксують даний факт. Про це в Україні мовчали всі. Навіть дуже критичні заяви про Німеччину Кулеби та Данілова стосувалися чого завгодно, тільки не такого небезпечного прецеденту. Оскільки риторика укрсучвлади щодо Німеччини в той період була далекою від компліментарності, то єдине пояснення - від суспільства чомусь приховували саме цей конкретний факт.
Далі, 12 липня Зеленський побував у Берліні. Мав офіційні переговори з Ангелою Меркель. Він там наробив багато біди, зокрема наперед зіпсував стосунки з майбутніми членами коаліції Соціал-демократами та особливо із Зеленими, що взагалі було чимось неймовірним. Зеленський, окрім Меркель, зустрівся лише з лідером ХДС-ХСС, але не забажав провести переговори з кандидатами від есдеків та Зелених, що сприйняли, як відвертий демарш. Але мова не про це. Результати того візиту (доволі пустопорожні, а щодо гарантій після введення Північного Потоку, то й зовсім провальні) були достатньо повно висвітлені в комінюке та коментарях з обох сторін. Тоді були названі теми, які обговорювалися, а сторони окремо зробили акцент на питаннях, які для них мали більше значення. Зеленський, говорив про NS-2, постійно хвалився своїми реформами й виправдовував закон про олігархів. Про фактичне ембарго на постачання зброї від НАТО в Україну через вето Німеччини не було сказано ні слова. З контексту можна припускати, що питання взагалі не обговорювалося. Властиво, українська сторона на цьому не наполягала. Більше того, не обговорювалися жодні питання щодо військової допомоги. А ще Зеленський скасував раніше заплановану зустріч з міністром оборони Німеччини Аннегрет Крамп-Карренбауер з поясненням, що в "президента помінялися плани". Також заплановану участь у делегації міністра оборони України Тарана скасували напередодні відльоту.
22 серпня Ангела Меркель прилетіла до Києва, продемонструвавши продовження хоч якогось діалогу, але демонстративно відмовившись від участі в Кримській Платформі й урочистостях до Дня Незалежності. Канцлерка привезла Зеленському якесь послання від путіна (мабуть не дуже хороше, якщо його не розкрили для публіки). Серед питань, які обговорювали: відсутність прогресу на Донбасі, Афганістан, реформи в Україні, Північний Потік. Знову жодної конкретики й гарантій. Питання озброєнь та німецького вето на постачання зброї від НАТО (фактичне ембарго!!!) не обговорювали.
Осінь 2021 року РФ концентрує на кордонах України війська, у світі говорять про загрозу масштабного наступу. Як виявляється, Меркель в останні дні свого перебування на посаді після консультацій її уряду із США почала пом'якшувати власну позицію, але реалізувати скасування заборони вже не встигла. А головне, що перегляд питання почався без участі укрсучвлади.
Грудень 2021 року. В Німеччині нова коаліція та нові канцлер і міністр закордонних справ. Є висока імовірність скасування фактичного ембарго щодо України. Наша влада раптом прокинулася, почала гудіти в усі труби про погану Німеччину, яка на догоду Москві блокує поставки озброєнь Україні. Тональність заяв знову недипломатичні, як і з запитами щодо членства в НАТО. Тодішню негативну відповідь від усіх, включно з нашими колишніми друзями німецькими Зеленими ще не забули?
Я вам лише навів черговість подій. Можете й самі все перевірити. А висновки робіть самостійно. Бо я для себе їх виніс уже давно, значно давніше і від цього, й від інших інцидентів. Ще тоді, коли до влади обирали цього колаборанта й неадеквата...
