А давайте но я вам розкажу одну бувальщину, а ви потім самі зрозумієте, до чого вона. Був такий собі кагебіст Григорій Ільяшов. Будував кар'єру в КГБ СРСР в Середній Азії, потім в СБУ в Криму та на Луганщині, аж доки не став депутатом двох скликань від Партії регіонів. У навколополітичних колах більше відомий, як чоловік Олени Лукаш. Але після перемоги Януковича на виборах у червні 2010 року був призначений головою Служби зовнішньої розвідки України (це та, що пов'язана з СБУ, а не МО, у розвідсередовищі відома, як "ліс" на противагу до "острова"). Навіть тоді в ПР сумнівалися в доцільності такого призначення. Регіонали в своїй більшості далеко не завжди були колаборантами, а Ільяшова розглядали аж надто проросійським. Але щойно відбулися Харківські домовленості, Путін видушував з Януковича поступку за поступкою, мабуть і це призначення було продиктоване з Москви.
І десь у той час відзначали якесь професійне свято українських розвідників. Проходили урочисті збори, нагородження, виступи, багато пафосу. А Ільяшов запросив на ці збори своїх колег із рашистської розвідки (вже не згадаю, чи феесбешних, чи грушних). І розвідники потенційного ворога сиділи в залі поряд із нашими розвідниками, слухали виступу та оголошення нагороджень, вдивлялися в їхні обличчя, мабуть щось знімали на приховані засоби. А щоб їм не треба було мучитися з ідентифікацією тих згадок: хто є хто та під яким псевдо прихований, Ільяшов підготував презентаційне видання про нашу розвідку з повним комплектом таємниць, включаючи тих, ким розвідка гордиться (найкращі засекречені наші розвідники) та основною нашою резидентурою. Звісно, що всі учасники мали обмеження й не могли винести це презентаційне видання за межі розвідувального центру. Всі, крім почесних гостей із дружньої для Ільяшова Москви.
У ворога опинилася в руках повна підбірка інформації. Чим це нам відаукнулося? У 2014 році Турчинов з Яценюком на місце втікача Ільяшова (переховується в Москві або в Криму) поставили Віктора Гвоздя (як розвідник-парктик слабенький). Схоже, що за наполяганням "Свободи" (ще одне питання). Той не поспішив із перезавантаженням кадрів, особливо в резидентурі. І тоді дивувалися: чому СБУ так добре веде контррозвідувальну діяльність, а сама СЗР відверто буксує. А потім був серпень 2014-го, пряме вторгнення р@ашен-вермахту, а розвідка це проспала - жодних ознак не помітила! А все дуже просто: маючи детальну інформацію про наших розвідників, у РФ їх узяли в розробку та багатьох перевербували (і на Росії, й у центральному апараті). Нам тоді це коштувало Іловайської трагедії та значної втрати попередньо відвойованих територій...
Для чого я все це вам переповідаю, згадую того Ільяшова, якого так багато в'язало з рашистською агентурою? А от ви собі уявіть і порівняйте наступні речі. Голова нашого ГУР МО (це вже інша, армійська розвідка - "острів") дружить (і не приховує цього) з російським громадянином, шанувальником та помічником єдінороса Валуєва, працівником та засновником спільної з росіянами молодіжної організації, близьким соратником харківського "Оплоту", чоловіком шанувальниці Путіна та ще багато іншого. І не лише дружить, але й живе в них у приймах - у хаті, яку ця сімейка винаймає у одного з найбільших корупціонерів та творця цілої імперії конвертаційних центрів та організацій для відмивання грошей та уникнення від оподаткування. Дружать сім'ями, разом печуть шашлики, відпочивають, випивають, базікають начистоту. Приводом для такого підозрілого підселення для головного розвідника названо ремонт у його квартирі. Хоча розвідка має вдосталь приміщень для підмінного проживання та спеціального захищеного житла, як той же будинок, звідки торік викинули Бурбу. Тому цей такий щедрий вияв дружби має віддзеркалювати або якісь особливі стосунки, або взаємну залежність.
Зайве нагадувати, що російський громадянин, у якого живе головний розвідник - це одіозний Гогілашвілі, який небезпідставно запідозрений у тому, що без вербовки в ФСБ не зміг би після судимості в РФ уникнути депортації назад до Грузії та просунутися в близькі до влади середовища й сфери. І попри всі ці ризики головний розвідник повністю пов'язав своє життя з цією постаттю. Ні, я розумію додатковий мотив того зближення - дружина ймовірного рашистського агента, принаймні точно, що громадянина РФ, є особливо наближеною до Зеленського особою. І саме завдяки їй і Гогілашвілі й Буданов (а мова йде якраз про нього) не змогли б отримати своїх посад.
Але основне питання, через яке я затіяв усю цю оповідь із купою недомовок: Ільяшов передав ворогу одну папку з даними на наших розвідників, за що ми заплатили ріками крові, а сам зрадник зараз переховується в РФ, а скільки таких папок передав, вибазікав, злив під горілочку, шашлички та душевні бесіди ворогу голова ГУР Буданов?
