146 млн – вони як 146% на виборах до Держдуми 2011 р. Просто фікція
Всеросійський перепис населення, який проводився в період з 15 жовтня по 14 листопада, у тому числі в незаконно окупованому Росією Криму, завершився гучним і ганебним пшиком.
Згідно з опитуванням "Левада-Центру", в соціологічній містифікації Кремля в результаті взяли участь лише 57% громадян Росії (і не тільки) — 46% особисто, дані по 11% надали родичі.
Цифри "Левада-Центру" виявилися ще більш обтяжливими для влади, ніж дані соціологів, що публікуються до початку перепису. Так, SuperJob 5 жовтня виклав результати дослідження, згідно з якими в переписі відмовилися брати участь 19% респондентів. У сухому залишку кількість росіян, які проігнорували це дійство, виявилося більш ніж удвічі вищим – 42%.
Рекордсменом із бойкоту стала Москва, де з переписувачами погодилася поспілкуватися лише чверть населення.
У чому причина чи причини?
По-перше, це, звичайно ж, недовіра маленького росіянина, що зашкалює, до влади. І це стабільна тенденція, адже під час перепису 2010 р. росіяни також неохоче йшли на контакт із переписувачами.
Посилити ж її міг надмірний і підозрілий інтерес влади до скромних персон громадян, які звикли вимушено виживати в Росії далеко не
Організаторів і, природно, замовника (Кремль) цікавить чи не все, аж до інтимних подробиць: не тільки ПІБ, вік, але також місце проживання (чи є в будинку туалет чи він на вулиці), освіта, знання мов, співмешканці.
Не дивно, що кількість "відмовників" настільки висока. За даними "Левади" (соцконтори, не пельменів), 21% респондентів не бачив сенсу брати участь у цьому фарсі.
І як з'ясувалося, і це по-друге, удвічі більше за росіян (49%) не брали участі в переписі, оскільки до них просто ніхто не прийшов.
Можливо, гіпотетичну нестачу працівників для проведення перепису (а таких завжди був дефіцит – і зараз, і в 2010 р.) Росстат сподівався перекрити цифровим голосуванням, що дозволяло заощадити близько 30 млрд рублів.
Проте заповнити анкету на порталі Держпослуг погодилося лише 20% росіян. Це катастрофічно мало і свідчить про провал цифрового перепису як проекту. Не говорячи вже про економію коштів. Хоча вони, очевидно, були зекономлені просто не для державної скарбниці.
Про те, що перепис просувається дуже важко, повідомлялося ще в процесі. Потім показники, як гордо рапортував Росстат, виросли завдяки локдауну, який у Росії називають "неробочими днями", щоб зняти із себе частину фінансової відповідальності.
Однак, насправді, принаймні якщо вірити повідомленню "Нової газети" від 10 листопада, кількість громадян РФ, які взяли участь у переписі, різко підскочила, оскільки переписувачам дозволили записувати дані зі слів сусідів та консьєржів.
12 листопада заступник глави Росстату Павло Смілов доповів про те, що в переписі взяли участь 99% громадян Росії, але опитування та експертні оцінки до перепису і після цього повністю спростовують оптимізм Росстату. Як і ефективність методу "зіпсованого телефону".
Не допомогло відомству і те, що в переписі, за скороченою анкетою, змусили також брати участь віднесених до постійного та тимчасового населення іноземцям та трудовим мігрантам, які прибули до Росії терміном менше 12 місяців.
Статистичний саботаж
Хоча кошти було вкладено чималі – 40 млрд рублів ($555 млн). На виході ніякої повної картини, яку хотів бачити безпосередньо сам Путін. Швидше за все, більшість виділених грошей пройшла процедуру класичного розпилу.
Це традиція у Росії. Але в даному випадку організатори неправильно оцінили ситуацію. 14 грудня оптиміста Смілова було звільнено рішенням прем'єра Михайла Мішустіна.
До речі, влітку, 3 липня, також попросили на вихід із речами з Росстату демографа Олексія Ракшу, який наважився публічно сумніватися у правдивості статистики щодо кількості смертей від Covid-19.
Це чергове свідчення того, наскільки у Кремлі трепетно ставляться до питання демографії. Криза очевидна, що викликає у Кремля серйозне занепокоєння.
Путін під час своєї вчорашньої підсумкової прес-конференції дуже багато уваги приділив демографічній кризі, явно спираючись на свіжі дані так званого перепису, які формально підтвердили міф про те, що в РФ, як і раніше, і на диво стабільно проживають 146 млн людей. Хоча ці 146 млн. – вони як 146% на виборах до Держдуми 2011 р. Просто фікція.
Наприклад, надмірна смертність у Росії з квітня 2020 до середини грудня 2021 р. перевищила 1 млн осіб, згідно з дослідженням журналістів видань "Холод" та "Медіазона". Офіційна влада ж завзято стверджує, що надмірна смертність навпаки знизилася — на 14,7%.
І поки що офіційна статистика бореться за трупи, Путін констатує, що в Росії біда з народжуваністю, і розмірковує про те, як би виправити ситуацію. З огляду на те, що економічні умови для стрибка народжуваності уряд, у принципі, створити не може.
"Росія захотіла або розучилася народжувати", — нарікає Путін і знімає відповідальність з влади, оскільки вона і так намагається допомагати матеріально сім'ям.
Президент РФ грішить на сучасну бездуховну модель життя, коли жінка хоче вчитися і будувати кар'єру, а дитиною обзаводиться лише до 30 років і про другу рідко коли замислюється.
Путін агітує росіян поставити "духовне" вище "матеріального", нехай без другого дуже важко отримати перше. Організм, а молодий особливо, потребує ресурсів, які купуються за гроші, які, у свою чергу, потрібно десь заробити.
Але "радість батьківства і материнства, — говорить президент РФ, — вище матеріального благополуччя на даний момент часу, має поступово, спокійно, без жодного нав'язування ззовні впроваджуватися у свідомість наших людей".
Тому посил дуже простий: уряд робить достатньо для вашого благополуччя, і навіть якщо вам не вистачає, народжуйте і не думайте про кар'єру. Щоправда, невідомо, чи вистачить у держави ресурсів на утримання дитячих будинків, якщо росіяни прислухаються і почнуть розмножуватися, і не маючи можливості забезпечити дитину, потім будуть змушені віддавати її до таких установ.
Це питання перспективи. Зараз Путіну та його потенційному наступнику потрібен народ.
Причин тому безліч: трудові кадри, бійці для ПВК; платники податків, враховуючи, що під тиском санкцій економічний потенціал РФ знижується. І, банально, не хотілося б Кремлю, звичайно, щоб половину Росії спіткала доля північних покинутих міст, сіл і поселень. Про яку імперію і велич можна говорити, якщо протяг вікнами ляскає в будинках.
