Зараз напишу щось таке, чого дуже не хотів би писати.
А що, коли вони вже все узгодили? Якщо на Росії, роздуваючи істерію, як "Украина может напасть на Россию в феврале 2022 года" мають домовленість із своєю агентурою на самій верхівці влади в Києві на Банковый, що ті піднесуть їм на блюдечку формальний привід? Це ми знаємо, що не Україна, а РФ готує агресивні дії та можливе вторгнення, чим вона й займається останні 8 років. А ми захищаємося та застосовуємо лише дипломатичні заходи протидії. Про це знають і в США та ЄС. І у випадку неспровокованого нападу Раші на Україну готують найжорсткіші санкції. А якщо Дмітрій Козак з Андрєєм Єрмаком домовилися (це лише припущення, в яке я й сам не бажаю вірити), що напад не буде неспровокованим, що Рашці подарують нагоду та ще й у такий спосіб, який би ні в кого не викликав сумніву, хто першим почав? Адже тоді санкції проти РФ забуксують. Європейські партнери знову почнуть розказувати про відповідальність обох сторін. А США засудять хіба що "неспіврозмірну загрозі збройну відповідь".
Уся ця довгограюча історія з підготовкою до нападу "у відповідь на агресивну політику України й НАТО" аж занадто примітивна й лише мобілізувала західний світ на протидію злочинним намірам Москви. А якщо вони зіграють нелінійно? Якщо сплутають карти цивілізованому світу? Скажете, що такого не може статися, що в ремікс атаки на німецьку радіостанцію 1 вересня 1939-го ніхто не повірить. У таке точно не повірять. А якщо вони вже домовилися з поводирями Зеленського, а ті його самого вже встигли переконати, що це єдиний прийнятний вихід у патовій ситуації - розкрутити невелику й програшну війну. А воно ж придуркувате... Як це організувати фізично з використанням реальних українських військ на реальному театрі бойових дій, десь собі уявляю, але не хочу давати додаткові підказки мерзотникам.
Просто згадалася історія з дивними переміщеннями нашого корабля в той час, коли Зелінскі телефоном розмовляло з Байденом. Я сам спершу вирішив, що це традиційний фейк із-за порєбріка. А виявилося, що там і справді щось відбувалося. Зеленський смертельно боявся жорстких випадів від президента США й цілком міг на цей час запланувати якусь авантюрку, яка могла б призвести до традиційної непропорційної реакції з РФ. У такій ситуації вже не до розмов та повчань. Тоді все проминуло, адже Байден не використовує прямих погроз і вимог, він говорить звичною для дипломатії мовою натяків і сигналів. А Зєля їх не розуміє й тому не дуже боїться. Але для виправдання перед західним світом рашистського вторгнення має бути щось значно масштабніше. Чи піде колективний Зєрмак на такий злочин проти своєї країни, щоб перебити внутрішні проблеми та отримати привід для жорсткого закручування гайок? Відповідь поки непевна: морально готовий, але чи зважиться?
А про можливі мотиви такої провокації доволі чітко висловився один із одіозних депутатів Госдуми Міхаіл Дєлягін. Там усе брехня з боку РФ, але Зеленського вони прорахували дуже добре, й способи маніпулювати ним у них наявні:
"Есть реальная угроза нападения на Россию, их к этому готовят. У них всё достаточно плохо, чтобы держать людей в подчинении. Единственный способ - это война. В зону риска мы войдём где-то в начале февраля и просидим в этой зоне до конца марта. Украинские войска могут напасть на Крим Ростов-на-Дону, Белгород или Брянск. Возможно что угодно". Ми такі заяви чуємо з РФ регулярно й порівнювали загрозу з подіями 1 вересня 1939 року. Так, подібну туфту світові вже не продаси. Але ж у владі тодішньої Польщі не було зрадників та німецьких провокаторів. А в нашій укрсучвладі їх повно, починаючи від першої задниці країни...
Ще раз - це лише припущення й пересторога. Але я не можу інакше пояснити таку прямолінійну й безглузду в плані шантажу політику Кремля. Зараз несподівано й безкарно напасти на Україну вони не зможуть. А при подібному сценарії? Задумайтесь над таким варіантом. Тим більше, що в Зеленського серйозно заповзялися усунути на цей період єдиного серйозного політика, який може зупинити всі зелені авантюри.
