Я вирішив наслідувати моді і теж подивився фільм «Не дивися вгору». Маю перепросити, мої висновки будуть відрізнятися від всього прочитаного на ФБ.
Про що фільм? Пара науковців відкрили нову комету що невдовзі зіштовхнеться з землею. Про це доповідають ексцентричній президентці США, але там не до комет, там скандали і вибори. Спроба поширити інформацію через ЗМІ провалюється – суспільство просто не розуміє проблеми. Тим часом президентка з метою перебити сексуальний скандал оголошує операцію зі знищення комети, та на останньому етапі все відміняє, бо з’являється суперолігарх, що випускає найновіші стартапи і сам запускає космічні ракети (прозорий натяк на Ілона Маска і подібних). Суперолігарх пропонує комету розбити вибухом, аби та упала на землю частками, бо комета складається з дуже дорогих матеріалів. Задум провалюється. Людство гине.
Ідея фільму одною фразою: «Людство, бійся бізнесменів-стартаперів, вони вам наобирають скандальних президенток і їхніми руками знищать Землю». Звісно все це подано дуже майстерно. Коли в одному проекті працюють Леонардо Ді Капріо, Дженіфер Лоуренс, Кейт Бланшет і Меріл Стріп, шедевр зробили б навіть зі «Сватів».
Що мені не так з фільмом і відгуками про нього? Фільм як на мене, це якісний кіногротеск, де проблеми суспільства показані доволі відверто і навіть шокуючи. Але.
Шановні, ну не роблять бізнесмени-стартапери керівниками держав цинічних і амбітних політиків-популістів, що призначають Держсекретарями своїх вульгарних синуль. Як раз бізнесмени-іноватори зацікавлені у владі масштабній і прогресивній, яка розвиватиме свою країну, втілюючи в т ч їхні проекти. Таких президентів як у фільми приводять бізнесмени штибу Пінчука та Коломойського, чий бізнес – перекласти частину своїх розходів на державу. Бізнесмени-іноватори не гратимуться з долею людства, у них за плечима десятки бізнес-війн, тому вони надто гарно уявляють міру ризику. В т ч для себе.
Вельми натягнутими мені здаються спроби провести паралель між президенткою з фільму і нашими реаліями. Особливо – між синулею президентки і Єрмаком. Панове, у нас у владі не хитрий, жадібний до влади президент біля якого розбещений помічник. У нас все навпаки. Наша проблема у тому, що країною править не обраний 73% голосів, а той хто обраному забезпечує теплу ванну.
На заяви, що суспільство, мовляв, жахливо інфантильне, бо коли загроза реальна воно волає «Проблеми не існує», скажу так. Панове, ви дуже мало читаєте історичної літератури. Суспільство завжди було таким. Коли гітлерівці входили до Парижу, Париж танцював. Концтабори та повстанці-макі сталися пізніше.
Політики завжди грають на запереченні реальної загрози. Британцям довелося заслати на Багами екс-короля Едварда (бо не приховував симпатій до Гітлера) та дати по дупі пресі, аби припинити дискусію, чи не краще «просто перестати стріляти» і домовитися з Гітлером? Ситуація коли уряд створює рух «Не дивився в небо» так само мала аналог у Британії де тільки у 1950 р. розкрили всі деталі загибелі конвою PQ-17, а доти навіть реальні дані називали нацистською/комуністичною пропагандою. І чимало ж людей вірили уряду Британії. Але Черчіль вважав що так буде правильно.
Те саме можна сказати і про інші деталі. Так, державна бюрократія в разі загрози доволі неоковирна – згадайте 11 вересня. Так, серед чиновників трапляються особи які самостверджуються, продаючи «лохам» безкоштовні крекери. Все це біло раніше і є зараз. Не тільки у нас.
Взагалі, якщо хочете прочитати про реальну катастрофу яка уже сталася з Україною і може статися знову – почитайте мій роман
«Заколот проти Петлюри», викладений під вільну скачку. От це – набагато більш реально і загрозливо.
А щодо фільму, то навіть добре що він викликав такі різні оцінки. Це свідчення того, що глядачі таки не повторюють чужих думок – вони висловлюють власні. Тобто, людство не безнадійне.
