Сьогодня річниця підписання Томосу про Автокефалію Православної церкви в Україні.
Три роки тому цього дня палало у Москві і в офісах проросійських організацій України. Водночас у багатьох патріотів тоді впала гора з плеч. Бо - сталося! Назад - не повернеш! Роки боротьби дали жаданий результат.
Уже Вселенський патріарх відмінив грамоту, якою Київське митрополитство у 1686 р. передавалося в ТИМЧАСОВЕ управління РПЦ на умовах, які Москва регулярно порушувала. За що й відмінили. Київське митрополитство повернулося до Константинопольскої православної церкви.
Вже були відмінені анафеми гетьману Мазепі і патріархам Філерату та Макарію. Уже відкрилося, що Російська православна церква сама Томосу ніколи не мала і по факту була самопроголошеною. РПЦ тоді уже пішла в церковний розкол, що триває досі і який не пітримала жодна православна церква в світі.
Це була перемога. Перемога здобута довгою виснажливою боротьбою.
Зараз мало хто знає, що боротьба за автокефалію тривала всі роки президетства Порошенка, практично зразу після перемоги Революції Гідності. Мало хто знає, що скориставшись хворобою та смертю митрополита Володимира, Москва намагалася взяти УПЦ МП під цілковитий контроль і посадити в митрополити росіянина або відвертого москвофіла - Онуфрій то ще був лайт-варіант. Мало хто знає, як був зірваний об'єднавчий Собор влітку 2015 р. Як Москва намагалася заблокувати механізм оголошення автокефалії під час Всеправославного Собору. Які потоки фейків поширювала Москва проти тих, хто творив автокефальну церкву - і як радісно кинулися Москві допомагати в тому українська демократична преса і всі інші "аби не Порошенко". Скільки було намагань зірвати проголошення автокефалії через реакцію Заходу, через інспірування конфліктів всередині світового православ'я. Коли просто тягнули час, мовляв "піде Порошенко - закінчиться автокефалія".
І праві ж були. Якби тоді не енергія і наполегливість президента Порошенка і його команди, не було б у нас нині ніякої канонічної автокефальної Української церкви. Була б єдина канонічна Московська церква, як це було до Порошенка.
Три роки тому, команда Порошенка почувалася як десантники після важкого виснажливого бою. Коли від втоми опускаються руки. Коли голова гуде дзвоном. Але коли знаєш - ми перемоги.
Ми перемогли тоді. Наші нащадки оцінять масштаби тої перемоги. А нам зараз треба ту перемогу зберегти. І зміцнити.
