Те, що сталося за останні дні, змінило російську економічну реальність. У понеділок країна прокинеться в іншому світі, ніж той, в якому люди пішли з роботи у п'ятницю. Не намагаюся згустити фарби, але санкції, які були прийняті ввечері 25 та вдень 26 лютого, вдарять по критично важливих елементах російської економіки. І не тому, що США та країни G7 почнуть ганятися за активами кремлівських олігархів та їхній сімей – тут мало що зміниться, оскільки ці люди давно втратили або ніколи не мали впливу на Путіна, – а в тому, що будуть обмежені операції з активами Банку Росії (інакше кажучи, знаменитими золотовалютними резервами, одними з найбільших у світі), низку банків відокремлять від системи SWIFT, а російська авіаційна галузь буде позбавлена за кілька днів своєї міжнародної мережі, а за кілька тижнів – значної кількості літаків, взятих в лізинг у європейських компаній.
Так, ми багато разів чули, що резервні активи Росії «дедоларизовані», але не в цьому проблема. За оцінками, долар наразі складає близько 17% резервів, але проблема в тому, що мінімум $450 млрд із $643 млрд – це кошти, розміщені в цінних паперах іноземних випусків або на депозитах в іноземних банках. Якщо всі країни G7 обмежать своє використання, то можна вважати, що ці активи іммобілізуються незалежно від валюти, в якій вони номіновані. Так, Банк Росії має запас не менше $30-35 млрд і грошового золота майже $140 млрд. Але незрозуміло, як їх можна використовувати в безготівкових платежах. При цьому депозити населення складають близько 30 трлн рублів, з яких п'ята частина (6 трлн або $80 млрд за давно не актуальним курсом п'ятниці) – валютні депозити. Громадяни зможуть їх зняти (в тому числі готівку в банках та можливу підтримку від Банку Росії). Однак, що буде з валютними рахунками, незрозуміло.
Більш того, незрозуміло, чи зможе Банк Росії здійснювати валютні інтервенції для підтримання курсу рубля (саме завдяки їм курс залишився «допустимим» протягом 24 лютого). Продаж грошового золота під санкціями – надзвичайно складне завдання. Про це варто запитати працівників Банку Венесуели, які намагалися реалізувати його значну партію у 2019 році. Тоді його довелося доставити до Уганди, звідки після переплавки воно, схоже, дійшло до підвалів Банку Туреччини. Зауважу, що так подорожувало лише 2 тонни золота, а в Росії більше 2 тис. тонн. Ще більш незрозуміло, куди може піти оплата за метал у разі блокування рахунків. Тому повторюю: ранок прийдешнього понеділка буде складнішим для фінансової Росії, ніж ранок 17 серпня 1998 року.
Однак, проблема буде не лише у падінні рубля чи паніці на біржі. Зворотнім боком санкцій багатьох видів (від фінансових до транспортних, не кажучи вже про моральне засудження агресії Кремля) стане швидкий розрив ланцюгів постачання товарів в Росію. Яким би некритичним не здавався російський імпорт, він має сотні і тисячі точок, удари по яким виявляться дуже болючими. В імпортозаміщенні за останні вісім років РФ просунулася недалеко, тому проблеми будуть досить суттєвими – а зростання цін на деякі товарні позиції буде не у відсотках, а в рази.
Закриття повітряного простору всієї Європи та Північної Америки для російських літаків і наступні симетричні санкції будуть лише вишенькою на цьому чудовому торті.
Вчора писав, що Росія може досить стабільно виживати під санкціями проти провідних банків і навіть обмеженнями SWIFT (які, як і вважалося, торкнуться також не всіх фінансових установ). Але з появою серед фігурантів санкційного списку Банку Росії все суттєво змінилося. Цього року Росія неминуче зіткнеться зі значним економічним спадом, а рівень інфляції зараз навіть спрогнозувати важко. Дуже сумно усвідомлювати, що все це стане ціною реалізації людожерського бажання Путіна знищити суверенітет України і зробити її частиною «русского мира». Україна встоїть. Ціна, яку Росія заплатить за спробу її підкорити, виявиться величезною.
Останнє, що хочу зараз сказати: Захід, звичайно, мав бути більш рішучим і запровадити всі сьогоднішні санкції безпосередньо в дні окупації Криму. Тоді б не було ні війни на Донбасі, ні жертв MH17, ні нинішньої ганебної сторінки російської історії. І, можливо, навіть Путіна.
