Саме в ці дні то було, 69 років тому. 1 березня Сталіна гепнув інсульт. Він лежав у калюжі власної сечі, а його двірня боялася й наблизитися до поваленого сатани. 2 березня все-таки повідомили закляклій в жаху країні про хворобу вбивці мільйонів людей. Почали публікувати бюлетені про «стан здоров’я». Тоді ж в історію навічно увійшов цей медичний термін – «дихання Чейн-Стокса». Компетентні люди, як його почули – так і сказали: ХАНА! 5 березня Сталін подох.
…І от що на початку березня 2022 року почулося зі Сходу – нелюдське уже дихання Чейн-Стокса! Може, Путіна ще не завалив інсульт, але він уже повалений, де-факто – лежить у калюжі, яку напустив сам, на горах власного лайна. І так само челядь боїться підійти до нього, щось сказати...
Але це не тільки про Путіна. Дихає «Чейн-Стоксам» вся його проклята імперія – обкладена санкціями, позбавлена останніх економічних партнерів та інвестицій, відрізана в лічені дні від усього світу, забанена Мережами, позбавлена права голосу у світі, з ганьбою вигнана зі світового спорту – це вона уже хрипить і бризкає скаженою слиною. І весь світ напружився у чеканні: коли?
Ніхто не пошкодує за імперією. Це ще тиждень тому їй якимось чудом, вкидаючи мільярди в пропаганду, вдавалося зберігати фальшиве обличчя «русского мира» - з балериною Павловою, письменником Чеховим і композитором Шостаковичем, а тепер, до скону, у неї буде лише оця ботоксна ряха з виряченими буркалами – Путін.
Ми не можемо сказати, коли скінчиться агонія, але ми точно знаємо, як вона закінчується. Синдром Чейн-Стокса винятків не робить. Імперія скоро здохне.
І це все зробила Україна, українці, стікаючи кров’ю і не поступаючись гідністю. Даруйте, але саме зараз – час пафосу, і я не соромлюсь його.
Яка вселенська честь належати до української нації!
