Вже більш ніж вісімсот років з мокшанських боліт розповзається інфекція, і ім'я їй — москалі. Спершу московський каганат починав з дрібного злодійства та зрадництва, знищуючи усе навкруги, наприклад — Новгородську республіку, потім, відчуваючи, що все пройшло безкарно, перейшов до більших злодіянь та масових вбивств. Мотивація була проста від 14-го сторіччя до 21-го: сьогодні жертви новгородці, татари, черкеси, чукчі — то ріж і грабуй новгородця, татарина, черкеса і чукчу. Мокша знахабніла навіть до того, що захопила Київ, вкрала назву у Київської Русі і почала називати себе «руськими».
Засіб у мокші в усі часи був один — війна. Самі по собі мокші не дуже релігійні, але вони дуже люблять усіляку зброю і насамперед поклоняються їй та різним військовим перемогам. Тому там де мокші — там завжди війна та вбивство. А ще заради виживання підла мокшанська натура багато на що здатна. Тому коли зі сходу прийшла більш сильна Орда, яку не можна було перемогти військовим шляхом — мокші радісно злилися з нею і стали частиною Орди, перейняли її засоби та звички, насамперед, природно, не тваринництво та виробництво конячої збруї, а ті, що допомагали грабувати та вбивати. Допомагали завойовувати та грабувати сусідні народи. Мокши здатні прикидатися «хорошими» та казати правильні слова, «нєт війні» і таке інше, але ще з часів Орди пам'ятаємо, що це брехня, сутність у них інша і вірити їм не можна.
А коли східне керівництво зникло — мокші залишилися Ордою на сході Європи. В усі часи спосіб дій був один — захоплювати, красти та вбивати. Потім використовувати захоплені народи для розширення та повторення того самого. Бухара, Кавказ, Черкесія — часи змінювалися, зброя покращувалась, геноцидом та масовим пограбуванням ставало займатися легше, але внутрішня суть мокші залишалася такою самою. Мокша щосили штовхала маятник уперед, далі від себе, призначаючи жертвами нові і нові народи, а потім змушуючи їх бути співучасниками. Але вони ніколи не розуміли, що таким чином маятник невпинно набирав енергію. Для майбутнього руху назад.
У цьому процесі мокша навіть перетворилася на «імперію», але ця «імперія» була така гидотна, що протрималася менше двохсот років. Кілька разів «імперії» відчутно давали по зубах — Кримська війна, Цусіма, Перша світова — але висновків мокши ніколи не робили. Злодійства ставали все більшими, і дійшли до того, що черговий мокшанський диктатор — Сталін, задумав організувати Другу Світову війну разом зі своїм другом — Гітлером. Спершу вдало розділили нещасну Польщу між комуністами та нацистами, але потім щось пішло не так. І знов Друга Світова пройшла безкарно для москалів, бо вони прикинулися жертвами. Гітлера та нацистів осудили та покарали, а Сталіна та комуністів — ні.
Але і жалюгідна нова червона «імперія», що її побудували мокші на руїнах старої імперії, протрималася ще менше — рівно сімдесят три роки. Вона знов розвалилася, але від неї залишився надто великий шматок — Російська Федерація, із захопленими народами, територіями та ресурсами — Татарстан, Бурятія, Башкірія, Чукотка, Саха. І знов мокшанський маятник гойднувся у звичний їм бік — жерти, захоплювати, красти, вбивати. Список жертв довгий і цього разу — Молдова, Ічкерія, Грузія, Сирія, а от Україною мокші подавилися.
І маятник гойднувся в інший бік. Сильно гойднувся. Гойднувся в усьому світі. Бо усі побачили, що таке «руські», і загальна мотивація зараз така: ріж і грабуй москаля. Нехай гидкі істоти торочать про «русофобію» — яка, до біса, русофобія, коли Русь-то Київська, а сама назва «руський» крадена? Нехай мокшанські тварини волають «за що» — ми-то знаємо за що, от за ці саме вісімсот років. За ці сотні років мокші, розбалувані безкарністю, перетворилися на таке, що і людьми назвати не можна. А тому грабувати їх — це не пограбування, а відновлення справедливості, відбирання у мокші засобів для нових вбивств та нової війни. Різати мокшу — не вбивство, а санітарна дія, прибирання шкідників.
Забирай власність москаля у Європі та світі, будь-де, де побачиш, бо це не його власність, а крадена у окупованих народів. Не давай москалю роботи. Видворяй москаля зі своєї країни — нехай повертається на свої мокшанські болота та виправляє свої злочини. За можливості знищуй москаля будь-де, бо це шкідник, що несе із собою вбивства та війну. Відрізнити легко — якщо москаль має паспорт російської федерації або називає себе «руським» — він беззаперечно є співучасником злочину, співучасником війни.
І раптом самі «руські», виїжджаючи з російської федерації, де під їх новим диктатором їм стало нестерпно жити, почали згадувати, що ніякі вони не руські, а етнічні українці, татари, осетини. А у регіонах, серед тих, хто не зміг виїхати, маятник теж, повільно, з дуже великим скрипом, але невпинно зміщується туди: ріж москаля, грабуй москаля. Це не злочин, а санітарний акт. Починають палати воєнкомати та стратегічні об'єкти — бо нікому, крім мокші, ці стратегічні об'єкти не потрібні, і окупованим чеченцям, бурятам, ненцям, народам Саха та Комі — в першу чергу.
Ні, це не буде швидкий процес. Ні, записатися в мокшанську армію та поїхати грабувати Чечню, Сирію, Україну ще довго буде простіше. Але чим більше проблем буде у мокшанської армії «на виїзді», тим важче стане цей процес і тим легше буде перевести погляд на москалів, які ближче: ріж москаля, грабуй його. Відрізнити його просто — ріж того, хто назве себе «руським», сьогодні руські — законна здобич. Що ж, сьогодні навіть українці не проти того, щоб мокшу називали руськими. Аби різати не припиняли.
Чому мокша завжди скаржилася, що є «відчуття ліктя», є взаємодопомога у євреїв, чеченців, грузин та інших народів — а от у «руських» такого немає? Чому за будь-яких проблем «руський» радісно зрадить «руського», щоб самому отримати якусь користь? А тому, що ніяких «руських» немає. Є підла мокша, у якої просто немає у мізках такої функції — взаємодопомога, і є захоплені нею народи, які допомагати «руським» поспішати не будуть.
Саме тому, попри нову криваву мокшанську війну в Україні, часи остаточно змінилися. Що б мокші зараз не робили, вони роблять тільки гірше, бо по-іншому не вміють. І маятник невпинно відіграє назад. Він набирає інерцію, маятник шепоче: ріж москаля. Звільняй світ від шкідників. Поки останній з завойованих ними народів не припинить називати себе «руським». Поки мокші не залишиться взагалі.
