Ну корочі. Дійсно там не особо шарю у Узбекістоні. Але шарю в екомномномноміці.
Бо Узбекістон не перший після початку повномасштабної, і навіть не десятий, якщо аналізувати тренд постковіда загалом. Не багато людей пам’ятають, що режим Асада пішов по бороді після двох поспіль років неврожаю та проблем з
аридністю. Це приклад, наочний приклад стабільності даблджобських режимів.
Перед нами хвиля глобальної інфляції, локальних дефіцитів та хаотичної рецесії, яку планета ще не зустрічала ніколи. Бо ніколи з таким рівнем інтеграції не стикалася з таким рівнем організованої дезінтеграції, а не тому, що хвиль більших не бувало. Бувало, але тоді світ не був настільки інтегрованим, тому пережити локальні ескалації було легше. І це ми зараз за скобки виносимо вірогідну Третю Світову або обмежений ядерний конфлікт.
Мою улюблену Шрі-Ланку трясе вже давно. Причина проста – зростання цін на жрат та іздит. Аналогічна ситуація у Лівії, де розтрощили будівлю власного парламенту вночі. Тепер Узбекістон.
Це тільки початок. Високі ціни на сільгосподарську продукцію, місцями високі ціни на енергоносії, захмарна імпортована інфляція почне шатати режими по всьому світу. Можливо ще раз качне Казахстан, але точно спалахне хоч десь у Середній Азії. Точно запалає на Близькому Сході, там вже багато кандидатів. Можливо, Китай, після призначення новим імператором товарища Сі, спробує зробити свою маленьку пабєданосну. Туреччина прямо каже про операцію в Сирії. Талібан займаєттся державним рекетом сусідів, бо не дуже розуміє, куди приткнути власних людей – експансія чи хоча б її спроба може стати вирішенням.
Ну і сподіваюсь, що демонтаж всіх світових правил та систем безпеки на рівні ЄС та і всього світу, який проводився російським режимом, тараном з флангу в‘ї*е і по росії. Свята війна Вологди з Костромою за путінську спадщину і арбітраж нафтопроводів з газопроводами.
Як би там не було.
Коли скінчиться активна фаза нашої війни – ми не впізнаємо світ, який побачимо навколо себе. Тупо не впізнаємо.
Я ніколи не вірив і не вірю, що війна сама по собі змінить українські суспільство, бо ми дуже інерційні та дуже складні вже. Але я не маю жодних сумнівів, що наша війна прискорить зміну всього світу.
Дивні часи, дуже дивні часи.
З посмішкою згадую, як всі боялися 2012 та кінця світу. І ось він прийшов. Не в сенсі апокаліпсису, а в сенсі болючої трансформації. Яка вже почалася, і мені складно навіть уявити, до чого вона призведе.
Але ж ми всі знаємо, що якось воно буде, а нам все одно своє робити.
Віримо у ЗСУ, нас чекають непрості часи.
