Російські пропагандисти створюють в аудиторії певні асоціації щодо причетності Андрія Єрмака до вражаючого успіху ЗСУ
Як відомо, 14 вересня Володимир Зеленський перебував з робочим візитом у звільненому від окупантів Ізюмі, що на Харківщині. Наступного дня у прямому етері ток-шоу «60 хвилин» на телеканалі «Росії-1» скандальна кремлівська пропагандистка Ольга Скабєєва, ведуча передачі, впала в істерику, обурившись, чому окупанти не змогли вдарити «Калібрами» по Володимиру Зеленському під час його перебування в Ізюмі.
На вибух антиукраїнських емоцій можна було б не звертати увагу, якби не дивна інформаційна преамбула до гнівної філіпіки з чорного рота путінської служки. Цитуємо: «Ермак - это тот человек, которому Марк Милли, если верить Нью-Йорк Таймс, передавал информацю по поводу того как именно, откуда, в какой момент начинать контрнаступление в Харьковской обдасти. Как видно, прошло все нормально, если Зеленский сейчас в Изюме. Еще раз: где наши «Калибры»?»
З «Калібрами» в інтерпретації пропагандистки все зрозуміло. Але до чого тут Єрмак? Бо навіть якщо йому Марк Міллі й справді передавав таємні подробиці про запланований контрнаступ ЗСУ, то згадка про Єрмака в контексті словесного вибуху ненависті Скабєєвої до України цілком алогічна. Однак це на перший погляд…
У статті The Critical Moment Behind Ukraine’s Rapid Advance, оприлюдненій 13 вересня в «Нью-Йорк таймс» (саме цю статтю, ймовірно, мала на увазі Скабєєва), сказано: «Jake Sullivan, the national security adviser, and Andriy Yermak, a top adviser to Mr. Zelensky, spoke multiple times about the planning for the counteroffensive, according to a senior administration official. Gen. Mark A. Milley, the chairman of the Joint Chiefs of Staff, and senior Ukrainian military leaders regularly discussed intelligence and military support». У перекладі українською: «За словами високопоставленого чиновника адміністрації (Байдена), Джейк Салліван, радник з національної безпеки, і Андрій Єрмак, головний радник пана Зеленського, неодноразово говорили про планування контрнаступу. Генерал Марк А. Міллі, голова Об’єднаного комітету начальників штабів, і вище українське військове командування регулярно обговорювали питання розвідки та військової підтримки».
З цього тексту випливає, що про планування контрнаступу Андрій Єрмак говорив з Джейком Салліваном. І, очевидно, безпосередньо до підготовки операції ЗСУ на Харківсько-Ізюмському напрямку не мав жодного стосунку. А генерал Міллі мав справи з вищим військовим керівництвом України. Не з Єрмаком.
То навіщо, з якого добра-дива кремлівська пропагандистка в своїй істеричній тираді згадує про очільника Офісу президента України? Аби глядачі-слухачі сприйняли пана Єрмака як самовідданого патріота-державника, особу, з якою рахуються в США і світі?
Можна припустити, що екзальтованій пропагандистці хтось запропонував згадати про публікацію в «Нью-Йорк таймс», де зафіксоване прізвище Єрмака, аби викликати в аудиторії певні асоціації щодо його причетності до вражаючого успіху ЗСУ? І дарма, що контекст абзацу статті відмінний од сказаного Скабєєвою.
Це дуже нагадує активний захід. Диявол, як відомо, ховається в дрібницях…
Ще одна цікавинка. Зовсім не конспірологічна. 16 вересня Єрмак, Залужний, Салліван і Міллі обговорили ситуацію в Україні. Під час розмови очільник Офісу президента розповів своїм візаві про концепцію Київського договору безпеки, яку презентував на початку цього тижня з колишнім Генеральним секретарем НАТО Андерсом Фогом Расмуссеном.
Наскільки ефективною та відповідальною є розрекламована міжнародна група, яку начебто очолюють Андрій Єрмак і Андерс Фог Расмуссен? Нагадаємо: колишній очільник НАТО нині емерит. У політиці людина поважана. Та якихось вагомих важелів для реалізації власних планів і концепцій не має. Вийшовши на пенсію, організував консультативну аґенцію «Rasmussen Global – Political Consultancy»
На веб-сайті цієї приватної лобістської фірми розміщена інформація, що «Rasmussen Global» об’єднує команду з великим досвідом роботи в уряді та дипломатії, а також володіє унікальним досвідом у нових опитуваннях і комунікаційних стратегіях. «Маючи офіси в Копенгагені та Брюсселі, а також присутність у ключових столицях, включаючи Берлін, Париж, Лондон і Вашингтон, ми тримаємо руку на пульсі та можемо донести ваше повідомлення від ключових осіб, які приймають рішення, до найширшої аудиторії. Ми допоможемо вам зрозуміти, що є причиною проблеми, ключових гравців і як на них можна вплинути. Ми консультуємо клієнтів щодо їхніх стратегій охоплення; або ми проводимо багаторівневу політичну кампанію від вашого імені, об’єднуючи пряму адвокацію на всіх рівнях, опитування ЗМІ та дані та створюючи широкі коаліції зацікавлених сторін».
Здобутий авторитет дозволяє Расмуссену високо оцінювати вартість своїх послуг. Фірма може написати чудовий аналітичний документ. Однак Rasmussen Global не займається безпосереднім утіленням в життя розроблених організацією планів. Фірма працює для інвесторів, компаній, урядів. На цьому члени команди й заробляють, користуючись широкими зв’язками, знайомствами, знаннями.
Глава Офісу президента України міг розповідати співрозмовникам про підготовлений аналітичний документ, про чудові рекомендації щодо того, як має відбутися врегулювання економічної, політичної, соціальної та мілітарної ситуації в повоєнній Україні. І що має для цього зробити світ, провідні держави.
Але. Це аж ніяк не робочий документ за написання якого Українська держава, очевидно, заплатила немалі гроші. Хто візьметься за реалізацію амбітного плану? Узагальнена міжнародна спільнота? Чи спроможна вона, приміром, допомогти Україні позбутися корупції та московської агентури?
Чомусь знову згадалася класична ідіома про диявола, який ховається в дрібницях…
