В короткій перспективі станеться одне з трьох: арешт, несподівана смерть від невідомої хвороби або самогубство
Те, що путінська Росія тупо косплеїть Третій Рейх є очевидним і загальновизнаним фактом. Це дає нам які не які підстави використати знання про цю рольову модель для прогнозування деяких процесів у сучасній Росії. Звичайно, з деякими поправками, головною з яких є та, що Гітлер був справжнім буйним, а Путін – всього-на-всього слуга мамони, жалюгідний слабак, випадково винесений на поверхню каламутними водами російської історії. Гітлер не вагаючись брав відповідальність на себе, наприклад, у 1938 році він скасував міністерство оборони Німеччини й особисто очолив новостворене Oberkommando der Wehrmacht. Натомість Путін, який також особисто керує окупаційною армією, воліє в цьому не признаватися, перекладаючи відповідальність на міністра оборони Шойгу та начальника генерального штабу Герасимова. Подейкують, що обох скоро зроблять цапами-відбувайлами за невдачі другої армії світу. Дехто навіть пробує описати вірогідні сценарії їхньої відставки. Враховуючи вищевказане, російський сценарій може бути якоюсь ремінісценцією відповідної події в гітлерівській Німеччині.
То ж подивимося як саме Гітлер звільняв з посади свого військового міністра і головнокомандувача армії?
Гітлер не вагаючись брав відповідальність на себ. Натомість Путін, який також особисто керує окупаційною армією, воліє в цьому не признаватися, перекладаючи відповідальність на міністра оборони Шойгу та начальника генерального штабу Герасимова
З 1933 року міністром оборони Третього Рейху був фельдмаршал Вернер фон Бломберг, який стояв біля джерел вермахту, був одним з організаторів люфтваффе і танкових військ. Його звільнили порівняно милосердно, через сімейні обставини. В січні 1938-го року 59 річний удівець одружився зі своєю 26 річною секретаркою й одразу з'ясувалося, що свого часу вона знімалася в порно (тоді ще не у фільмах, а фото). Цього виявилося достатньо, щоб фон Бломберга з ганьбою спровадили у відставку. Ще гірше було головнокомандувачу Сухопутними силами генерал-полковнику Вернеру фон Фрічу, якого відправили у відставку водночас із міністром фон Бломбергом, але привід знайшли ще ганебніший: його облудно звинуватили в гомосексуалізмі.
Зрозуміло, що причина звільнення полягала аж ніяк не в моральних якостях генералів, просто фюрер вирішив, що пора вже перебирати всю повноту влади у власні руки. Генералів позбулися, попри те, що вони були вірними гітлерівцями й в 1933 році відіграли ключову роль в забезпеченні підтримки армією приходу Гітлера до влади.
Згодом Вернер фон Фріч таки зумів добитися реабілітації й повернення до збройних сил, щоправда, лише на посаду командира полку. В 1939 році він загинув під час штурму Варшави. А от колишній міністр Вернер фон Бломберг помилування фюрера так і не дочекався. Усю війну він перебував у відставці, а тому побував на Нюрнберзькому процесі лише у ролі свідка. Іронія долі: невідомо де втратиш, а де знайдеш. Правда, доля відміряла йому небагато часу: в 1946 році фон Бломберг помер від раку.
Повертаючись до нашого питання: то як може скластися доля нинішніх військових керівників Росії? Враховуючи притаманну москалям жорстокість та косорукість, для Шойгу і Герасимова все може закінчитися не так, як для їхніх нацистських колег. Найімовірніше в короткій перспективі станеться одне з трьох: арешт, несподівана смерть від невідомої хвороби або самогубство. Якщо ж їм усе таки пощастить зостатися живими, то на майбутньому Нюрнберзі – 2 вони точно не проходитимуть як свідки. Суд знову їх всіх об’єднає і вони сидітимуть у першому ряді, біля свого фюрера.
