У своїй книзі "Мистецтво розвідки" колишній директор ЦРУ Аллен Даллес згадує про такого собі Павела Моната, агента польської радянської спецслужби, який працював військовим аташе ПНР у США. Відтак вирішив порвати з комунізмом. Згодом видав опус "Шпигун у США", у якому зауважив, що "у будь-якій країні й будь-якою мовою термін "військовий аташе" є не більш ніж синонімом слова "шпигун".
Монат почасти має рацію, але що стосується Федеральної служби безпеки РФ, — то вона, за традицією попередників, — поставила справу на справжній потік. Але мусимо також зрозуміти, що дипломатичне прикриття – це лише один, і, здається, не найважливіший аспект діяльності демонізованої "контори".
У контексті війни з Росією і цілком прогнозованої поразки Московії маємо також взяти до уваги, що сучасна Російська Федерація – це держава-спецслужба. "Конторські" десятками років прагнули захопити владу у колишньому СРСР, і Путін на посаді президента – це апофеоз прагнень ФСБ — ГРУ — СЗР (Федеральної служби розвідки — Головного розвідувального управління — Служби зовнішньої розвідки). Влада "контор" у Росії є насправді безмежною, не регламентованою. Більшість "губернаторів" у так званих суб'єктах РФ – колишні високопосадовці, генерали ФСБ. Тотальний контроль за настроями населення гарно передає невеселий жарт про те, що, за статистикою, щоразу, коли хтось каже телефоном "це – моя особиста справа", у Росії вмирає від сміху один ефесбешник.
І навіть якщо Путіна "кинуть" найближчі соратники, то ефесбешники залишатимуться з диктатором до останньої миті, бо вони, по суті, — преторіанці свого "вождя". Преторіанці – терористи, — тому природно, що Росія є державою-терористом, адже її цементувальною силою виступає терористична організація. Зауважмо, що навіть у напівкулуарних шепотіннях Кремля вже згадується прізвище сина Патрушева як ймовірного наступника Путіна. Тобто "контори" не мають наміру віддавати Росію комусь іншому.
Тому разом з успішним наступом ЗСУ на фронті, допомогою союзників зброєю, санкціями, дипломатичною підтримкою, Захід насамперед має відкрити власний фронт проти засилля російської агентури у його найвищих інституціях, наукових центрах, серед політичних партій. Я не помилився зі словом: йдеться саме про "фронт", а не окремі спецоперації, бо присутність ефесбешників та агентів зовнішньої розвідки РФ насправді є масовою. І діють вони, особливо останнім часом, все нахабніше.
Позавчора, 26 листопада, у Білорусі раптово помер міністр закордонних справ країни Володимир Макей. Йому було всього 65 років, і він ніколи не скаржився на здоров'я. Зате Макей був важливим посередником у непублічному діалозі Лукашенка із Заходом, а, отже, за визначенням, — потенційним ворогом Москви. Убивство Макея (а про те, що його смерть була саме убивством говорять більшість політичних оглядачів) – це "чорна мітка" Кремля білоруському диктаторові, ще один важіль тиску на Лукашенка з метою втягнути північних сусідів України у загарбницьку війну. Недаремно "бацька" панікує. "Він розпорядився замінити своїх кухарів, обслугу та охорону. Дітям Лукашенка надано додаткову охорону. Диктатор нікому не довіряє. Небезпідставно він вважає, що після Макея пишний похорон можуть влаштувати вже йому", - написав у Twitter російський опозиціонер Леонід Невзлін.
Йдеться саме про "фронт", а не окремі спецоперації, бо присутність ефесбешників та агентів зовнішньої розвідки РФ насправді є масовою. І діють вони, особливо останнім часом, все нахабніше
Тиждень тому у Швеції заарештували пару громадян Росії, яка, за підозрами, працювала на ГРУ. Розслідувачі з Bellingcat легко з'ясували, що Сергій Скворцов і Олена Кулькова є власниками квартири у Москві, де, — цілковитий збіг обставин! – мешкають одіозні персонажі. Один з них Денис Сергеєв брав участь в організації хімічного теракту у Солсбері (Велика Британія), коли отруїли Сергія Скрипаля та його доньку Юлію. Раніше Сергеєв "засвітився" у справі про отруєння болгарського підприємця Омеляна Гебрєва.
11 листопада колишній охоронець посольства Британії у Берліні Баллантайн Сміт зізнався, що тривалий час працював на російську "контору". На початку місяця у Норвегії схопили "бразильського вченого" Хосе Ассіса Гіаммаріа (Михайла Мікушина), - багаторічного агента, полковника ГРУ, який брав активну участь серед іншого й у виборах, зокрема у Канаді.
Якщо вірити директорові Мі-5 (британська контррозвідка) Кену Маккаллуму, останнім часом у світі виставили понад 600 співробітників російських посольств, з яких, за його словами, понад 400, швидше за все, були шпигунами.
А скільки таких "експертів", "учених", ба, - "політиків" в Україні?! Боюся навіть припустити. Служба безпеки систематично повідомляє про арешти "коригувальників вогню", "інтернет-тролів", які працюють на Росію. Але це лише – вершина айсберга потужної агентурної мережі ФСБ — ГРУ — СЗР в Україні. Мережі, яка формувалася десятиліттями, безкарно діяла у найкритичніші моменти й, вочевидь, ще "засвітиться" не раз і не двічі.
Тому і в Києві, і у світових столицях повинні здавати собі справу у тому, що повна перемога над Росією, її демонтаж, денацифікація, денуклеаризація, роззброєння та інші пацифікаційні заходи не можливі без найголовнішого – ліквідації засилля ФСБ — ГРУ — СЗР. Бо саме вони є кістяком, основою путінізму в Росії.
