Різного – до вищого – рівня ватажки організованого злочинного угруповання «Росія» незрідка нарікають, мовляв, світові лідери не розуміють їх, їхніх інтересів.Мушу зізнатися, мене це теж довго непокоїло. Але за останній рік справи з розумінням Росії значно поліпшилися.
І коли високий представник ЄС Жозеп Боррель заявляє: «Україна на полі бою відстоює не лише власну свободу та незалежність, а й універсальні цінності, світовий порядок, що грунтується на правилах, тож увесь світ має усвідомлювати природу, витоки та справжні наслідки агресивної війни, яку Росія розв'язала проти України», – можемо констатувати цілковите розуміння Росії та її інтересів. Браво, пане Боррелю!
Можемо аплодувати і заяві нового міністра оборони ФРН Бориса Пісторіуса про те, що світ без Путіна був би кращим. З одним уточненням, пане Пісторіусе: а без Росії – ще кращим.
Однак, розуміння Росії, її сутності й справжніх інтересів відбувається поступово, повільно, або й пробуксовує.
Приміром, попри протести двох десятків країн, МЗС Австрії захищає власне рішення допустити російську делегацію на зустріч ОБСЄ, що має відбутися у Відні 23-24 лютого – якраз на річницю початку збройної агресії. Міністр закордонних справ Австрії Александр Шалленберг – як господар майбутньої зустрічі – вважає, що приймаюча сторона повинна допустити на неї усіх делегатів, у тому числі російських.
А ще пан Шалленберг каже, що треба розрізняти Путіна та його систему і Росію, її культуру і народ». А це вже фундаментальна помилка. Те, що «народ і партія єдині», відомо ще з часів КПРС. А про те, що російська культура є інструментом російської експансії, написані сотні, якщо не тисячі статей та книжок.
До речі, від ЗМІ відомо, що всі заявлені на зустріч ОБСЄ російські делегати є фігурантами західних санкційних списків. І тут виникає питання до відповідних українських служб: – шановні, а Україна зверталася офіційно до Інтерполу про внесення цих «делегатів» на чолі з Лавровим до списку розшукуваних осіб?
Можливо, якби вони знали, що перебувають у такому списку, то й далі окремих африканських країн, як ми це спостерігаємо останнім часом, і не потикалися б? І міністрові закордонних справ Австрії не доводилося б шукати аргументи своєї «гостинності»?
Дійте, шановні. Полювання на звіра передбачає наявність окресленого кола, за яке той не може виходити і яке весь час стискається.
