У стрічці активно обговорюється новина, що поляків дратує російська мова українських біженців та «русский мир».Відкриваю вам секрет: це все і нас дратує. Тригерить. Ранить.
Я вже багато років нікому не роблю зауважень за російську мову і нікого не повчаю. Маю інше правило – просто сам завжди говорю українською. Бо впевнений: мова – це особисте, інтимне, приватне. Тож мільйони ніколи не перейдуть на українську просто після якогось декрету уряду.
Ні, це буде мільйон особистих, приватних рішень – з різною логікою й причинами. І в цьому слід бути дуже делікатним, бо це повага до особистості. Зрештою, також до прав громадянина демократичної України.
Але повага й права – це дорога з двостороннім рухом. Тож для себе я вирішив: звісно, ви маєте право говорити в Україні російською. Але у свою чергу я маю право вас через це уникати.
Бо так, мені боляче чути російську, хай навіть від найбільш патріотичних і діяльних людей. Просто через те, що російська мова піднімає всередині мене маленький шторм – все те, що я хотів би зопалу сказати назовні, залишається тліти десь у горлі. Ятрить.
Бо так, я більш ніж упевнений: російська мова українців – один із підмурівків цієї війни. Можете кинути в мене за це каменем.
Тому коли я чую російську десь навколо моєї дитини на ігровому майданчику – я нічого нікому не говорю, але намагаюся в грі відвести дитину в інший бік, подалі від цієї зони ураження. Якщо треба – я готовий за це доплачувати і робити додаткові зусилля.
Адже розумію, що це питання не одного дня, це довгі, глибокі, поколіннєві процеси, але я дуже стараюся, щоб моя маленька дитина якомога менше чула російської. Знала її гірше за мене. Погодьтеся, я ж маю таке право, якщо нікого цим не обмежую і не повчаю? Це ліберально, це демократично?
Минулого тижня на Закарпаття приїздила команда Суспільного, робили серію матеріалів. І от вони якраз розповідали, що їх прикро вразив Ужгород – скільки тут навколо всього російського і російською. І уявіть собі – це найвіддаленіша область від Росії! Що тоді говорити про інші регіони?
Давайте скажемо правду: чи буде Україна сильнішою, якщо буде більш україномовною? Буде. Українська мова це як система Patriot – коли вона є, то ворог задумується, чи є сенс взагалі стріляти: все одно ж відіб'ють.
Подумайте про це. Відчуйте, що кожне «ісковєрканоє» українське слово від російськомовної в минулому людини викличе симпатичну усмішку, наплив доброго ставлення і бажання обійняти.
Так, у будь-якій ситуації кожен з нас допоможе російськомовній людині. Але повірте, що навіть дещо незграбна спроба російськомовної людини заговорити українською – окрилить і підсилить бажання їй допомогти. І обійняти. Бо українська – це не тільки про закон. Це ще й про любов.
