Екс-президент із низького старту увірвався до президентських перегонів. Але, мабуть, даремно
Президентська кампанія у США набирає обертів. Минулими вихідними відбулася Консервативна конференція політичних дій (CPAC). Це одна з найважливіших для Республіканської партії подій, майданчик, який кандидати в президенти традиційно використовують для обкатки своїх програм.
Заключним акордом конференції став виступ Дональда Трампа. 45-й президент говорив понад півтори години, малюючи райдужну картину майбутнього, якщо його оберуть знову. Зокрема він знову заявив, що міг би закінчити війну в Україні за... 24 години. Мовляв, він знає, як це зробити, і він має свій план. Але власне план Трамп так і не оприлюднив, пославшись на те, що передчасне розкриття деталей може, на його думку, лише зашкодити. Така собі аргументація.
Чи має взагалі Трамп план? Чому тоді він його не оголосив хоча б концептуально? "План Трампа" – капітуляція Києва, Москви чи беззаперечна перемога когось над кимось? Чи є у 45-го президента шанс знову повернутися до Овального кабінету і, згідно з президентською ротацією, що чітко проглядається в США з 1989-го року, чи може цього разу демократа Байдена змінити республіканець Х (і зовсім не обов'язково, щоб ним став саме Трамп )?
З досвіду роботи і з поведінки цього персонажа – і як президента, і як бізнесмена, і як публічної постаті (у Трампа це було "3 в 1"), я можу сказати, що він особисто не має якогось глибокого плану. Можливо, взагалі не має жодного плану. Я дав би відсотків 20% від сили, що якийсь план у принципі існує. І в цьому випадку Трамп безумовно не причетний до його складання. Можливо, йому запропонували щось, що йому сподобалося, але не більше. Сам Трамп плану не має. Він просто хоче цим моментом зацікавити, привернути до себе більше уваги.
Така то людина. З цим чи миришся, чи ні. Це можна було передбачити. Усі розуміли, що він – саме такий. Проте його обрали. Американське суспільство не змогло змиритися з його характером. Коли Трамп був президентом США, багато речей у його діяльності виглядали, скажу відверто, не зовсім і погано. Але головна його проблема була в тому, що він своєю поведінкою так ображав еліту нашого суспільства, що воно просто не змогло цього прийняти.
Зрозуміло, що у заявах на кшталт "плану" щонайменше 80% становлять понти. Ось чому Трамп нічого конкретного і не оголосив. Ну справді, що він може зробити? Подзвонити та накричати на обох президентів? Шантажувати Україну скороченням підтримки, щоб підштовхнути до переговорів? Шантажувати Росію – до речі, чим? – щоб та відмовилася від своїх імперських амбіцій? Це, по суті, wishful thinking, у чому світ за цей рік вже неодноразово міг переконатися.
Якщо йдеться про капітуляцію, думаю, що у будь-якому варіанті плану цього не було б. Трамп така людина, яка хоче, щоб усі домовились. Щоб усі сторони, типу, виграли, але головне тут – щоб точно виграв він. До цього тією чи іншою мірою зводяться всі його стратегії. Його ідея "великих угод" базується не на принципах справедливості, а на принципах якоїсь вигоди: ти або менше втрачаєш, або більше набуваєш. Це якщо все ж таки припустити, що хтось йому якийсь план таки запропонував, а він його прийняв, як власний.
Президентські перегони у США вже сильно відчуваються. Не впевнений, що черговість "демократ – республіканець" буде суворо дотримана. Так часто відбувається тому, що кандидат від партії, яка перебуває в опозиції, успішно критикує попередника: мовляв, потрібно круто змінювати ті чи інші речі, є кардинально інший підхід до вирішення тих чи інших питань і так далі. Все залежить від того, наскільки таку риторику сприймуть виборці, нерідко незалежно від їхньої партійної спрямованості. За Трампа, наприклад, теж голосували демократи – прості робітники, члени профспілок тощо. Щоб виграти, обом партіям все частіше доводиться грати на електоральному полі суперника. Іноді навіть не для того, щоби підтримали їх кандидата, а щоб не голосували за опонента.
Трампу вдавалося залучити голоси демократів. І головна причина тут у тому, що він – популіст. Шанс вибратися, звісно, у нього якийсь і зараз є. Але цей шанс вкрай малий. Набагато менший, ніж раніше. Трампа підтримує незначна меншість. Я думаю, що багато хто вже дивиться на нього як на крок назад. Тому, гадаю, Трамп відвалиться дуже швидко, а на арені з'являться інші.
Найбільший шанс серед республіканців у губернатора Флориди Рона Десантіса. Він молодий, має дуже хорошу освіту і досить популізму для того, щоб обратися. До того ж у нього повно грошей. Він ідеальний кандидат від республіканців.
Якщо Джозеф Байден знову не стане кандидатом від демократів, то, гадаю, ним стане губернатор Каліфорнії Гевін Ньюсом. Він дуже популярний. І не приховує президентських амбіцій.
Ще балотуватиметься Майк Помпео, людина, як заведено говорити, з обойми Трампа. Він був би дуже хорошим, ймовірно, найкращим із можливих зараз кандидатом. Але, гадаю, його не оберуть. Він дуже розумний і зовсім не популіст. Таких президентами не обирають. Помпео – не для демократії. Це – найвищого рівня політик, дуже вивірений та точний. Навіть будучи при Трампі держсекретарем та директором ЦРУ, Помпео не був забруднений усім цим "трампізмом". Майк Помпео – гідна людина, готується серйозно до виборів і, гадаю, знову отримає дуже високу посаду, якщо до влади прийде республіканець.
Тому, припускаю, що головна боротьба розгорнеться між губернаторами Каліфорнії та Флориди.
Президент США Рон Десантіс та віце-президент США Майк Помпео – такий варіант цілком можливий. Це було б ідеально, як на мене. "Бомба", як то кажуть.
