Президент України відповів на петицію про перейменування Росії на Московію, доручивши прем'єр-міністру комплексно опрацювати це питання.
Люди, які хоч трохи стикалися з державними структурами України та їхніми службовцями різного рангу, розуміють, що відповідь, як і всі інші, Президент готував не сам: хлопці з Офісу президента подали на підпис документ, з яким Президент погодився і тому підписав, і тепер голови повинні боліти у хлопців з Кабінету Міністрів, які напишуть доручення кільком міністерствам (неодмінно – юстиції та закордонних справ), і зрештою на стіл прем'єра ляже документ, який і стане підсумком того самого комплексного опрацювання, здійснити яке доручив Президент.
Справа ця буде тривалою – ракети та снаряди, які запускає по Україні Московія (Росія) летять набагато швидше.
Я вже писав про необхідність перейменування Росії на Московію. Адже Росія це самоназва, що з'явилася лише якихось 300 років тому (1721) на заміну попередньої – Московське князівство. Писав я й про те, що самоназва Росія маніпулятивна, яка дала і дає цьому утворенню можливості довільного псевдонаукового трактування історії як для внутрішнього вжитку (живлячи, між іншим, доктрину т.зв. «руського міра»), так і за її межами, на міжнародній арені.
Нагадаю, ідею перейменування з точки зору міжнародного права добре аргументував постійний представник України в ООН Сергій Кислиця.
Я теж писав про те, як по-різному іменуються в різних країнах Грузія та Німеччина, і при цьому в самих цих державах їхні назви не такі, як у офіційних мовах ООН. Те саме можна сказати і про Фінляндію, назва якої фінською Suomen tasavalta. І такі приклади можна наводити ще й ще.
Пишу про це тому, що в оприлюдненій відповіді на петицію міститься посилання на кодифікацію країн, визначену Міжнародною Організацією із Стандартизації, що враховується у Переліку кодів країн світу для статистичних цілей, затвердженого наказом Державної служби статистики України. Ну, то й що? Нехай ця служба внесе зміну до власного наказу.
Перейменування Росії на Московію питання політичне.
І до речі, непогано було б доручити МЗС опрацювати з партнерами (передусім із країнами Балтії, Польщею, Чехією) питання їхнього приєднання (після України) до перейменування.
І що важливо, незаперечним аргументом на користь перейменування є нервова реакція на доручення президента України в самій Московії.
Ворог казиться, отже ми на вірному шляху. Бити ворога слід туди, де йому боляче.
