Сенаторка з Бухареста вимагає розірвати Договір Румунії з Україною та відібрати "історичні землі"
Що очевиднішим стає майбутній крах кремлівського режиму Путіна, тим частіше у Європі вибухають ефесбешні "консерви". Причому з'ясовується, що Москва мало не гуртом скуповувала саме "крайніх", - що лівих, що правих, — таким чином розкладаючи яйця у різні кошики політичного маргінесу.
Так, в Угорщині, до прикладу, їй вдалося досягти значнішого прогресу, — але прем'єр Віктор Орбан належить до старої генерації лідерів, фактично "динозаврів"-комсомольців, тому його "симпатії" до кремля є цілком закономірними. На зламі 80-90-х далекоглядна комуністична тусовка країн так званого Східного блоку алярмово перевзувалася, передчуваючи невідворотність змін.
Зрештою, реваншистські плани угорського лідера цілком вписуються у загальну парадигму тамтешньої політики, мають, так би мовити, своїх "батьків-засновників" ще з часів Тріанонського договору. Мені видається, що саме реванш і надії на "Велику Угорщину" зумовили свого часу союзництво мадярів з нацистами, і в цьому вони не були чимось унікальними. Тому систематичні випади офіційного Будапешта проти української політики на Закарпатті зокрема, слід розглядати як тяглість традиції, далекої від європейських правил.
У Румунії, яка у роки Другої світової війни під проводом Іона Антонеску теж стала складовою "гітлерівської коаліції", також досі збереглися певні маргінальні кола, які снять і бачать реванш за територіальні втрати після 1945 року. Сьогодні з Бухареста повідомили про "ініціативу" знаної проросійської сенаторки Діана Іванович-Шошоаке, яка внесла до законодавчого органу країни проєкт закону, який, у разі ухвалення, фактично призвів би до скасування Договору про відносини добросусідства і співробітництва між Румунією та Україною. У проєкті Шошоаке є вимога розриву договору з Україною у 2027 році "з дотриманням терміну повідомлення принаймні рік до закінчення терміну дії", в результаті чого "Румунія анексує історичні території, які їй належали, відповідно, Північну Буковину, край Герца, Буджак (Кагул, Болград, Ізмаїл), історичний Марамуреш та острів Зміїний".
"Цим законом ми хочемо повернути культурну ідентичність, традиції, звичаї й релігію румунському населенню, чисельність якого оцінюється приблизно в один мільйон, включаючи змішані сім'ї", - заявила румунська сенаторка. І додала, що, мовляв, "Україна ніколи не поважала взаємності між правами, наданими українській меншині на території Румунії, та варварським способом намагалася знищити культурну та національну ідентичність румунів в Україні". Орбан у спідниці, — не більше й не менше…
Хто така Діана Шошоаке? Сербка за походженням, вона відома своїми ультраправими поглядами, які, — цілком випадково, звісно ж, — вписуються у контекст наративів "русского міра" останніх років. У ковідні часи пані сенаторка була серед активістів антивакцинаторського руху. У своїй риториці послуговувалася до болю знайомими гаслами про карантинні застереження як "фашистські акти", "найбільшою аферою століття". Шошоаке влаштовувала провокаційні вилазки у лікарні, сварки з медиками, демонструючи відео на своїй сторінці у Facebook. Вам не нагадує це схожі акції зі Стахівим? У Румунії ж найактивнішими соратниками "полум'яної сенаторки тоді буди ексдепутат і власник футбольного клубу FCSB Джіджі Бекалі, підприємець Луїс Лазарус та чинний член Європарламенту Крістіан Терхес.
З початком повномасштабного вторгнення Москви в Україну Шошоаке відзначилася категоричним запереченням російських ракетних ударів по Києву. Найцікавіше, що саме на цей час припали й дивні заяви сенаторки про "нейтральну" Румунію, яку силою затягнули у НАТО "некомпетентні, плагіатори, злодії, грабіжники, боягузи, зрадники, бездарі, нагороджені іноземними державами за особливі заслуги…". Ну, власне, — Москва ж вимагала від Заходу відкотити Північноатлантичний альянс до кордонів 1997 року.
На щастя, офіційний Бухарест демонструє солідарну з Україною позицію. Окрім важливої допомоги та підтримки українських біженців, Румунія долучилася до антипутінської коаліції європейських держав. Зокрема, до ініціативи країн Балтії, Польщі та Словаччини про створення спеціального центру з питань агресії Росії.
Але ми мусимо добре запам'ятати, хто серед доброзичливих сусідів бодай натяком демонстрував бажання скористатися плодами ефемерної перемоги Путіна. Бо політика – це вередлива штука. А раптом Шошоаке та її послідовників винесе на верхівку румунської влади?
