Ігор Коломойський має черговий програш у суді. Держава отримала право стягнути з олігарха 18,3 млрд грн. Звісно, для цього потрібна політична воля. І вона може з'явитися насамперед задля встановлення контролю над групою "1+1 Media".
"Суд останньої надії"
Верховний Суд 7 квітня задовольнив касаційну скаргу Національного банку України та підтвердив законність п'яти кредитних договорів, укладених між НБУ та Приватбанком у 2008-2015 рр., а також договорів поруки, які забезпечували їх виконання. Постанова Верховного Суду остаточно та оскарженню не підлягає.
Для держави це був "суд останньої надії". Тобто, це був останній шанс повернути п'ять кредитів на загальну суму 18,3 млрд грн, які були надані Нацбанком Приватбанку в 2008-2015 рр. для підтримання ліквідності. У 2016 р. Коломойський, який на той час був співвласником Приватбанку, уклав з НБУ договори поруки, за якими він особисто гарантував повернення банком отриманих кредитів. Однак у травні 2019 р. він подав позов до Господарського суду Києва про визнання недійсними цих кредитних договорів, а також договорів поруки. 19 червня 2020 р. суд задовольнив позов колишнього акціонера Приватбанку. Апеляція Нацбанку нічого не дала: 3 серпня 2022 р. Північний апеляційний господарський суд підтвердив рішення суду першої інстанції.
Останньою інстанцією залишався Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду. І він виправдав надію Нацбанку: скасував рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду. "Суд підтримав правову позицію НБУ та підтвердив, що кредитування Приватбанку здійснювалося Нацбанком з дотриманням вимог закону", — прокоментував рішення суду начальник управління претензійно-позовної роботи юридичного департаменту НБУ Віктор Григорчук.
Програш за програшем
Це другий суд, який остаточно програв Коломойський. Нагадаємо, 15 лютого Велика палата Верховного Суду підтвердила законність націоналізації Приватбанку у грудні 2016 р. та неможливість його повернення колишнім власникам. Тим самим було поставлено жирну крапку у спробах Коломойського забрати собі банк, на порятунок якого держава вбухала понад 155 млрд грн. Але ці спроби олігарха мали ще одну мету: припинити вже розпочаті та унеможливити нові суди, в яких націоналізований Приватбанк виступає позивачем і вимагає від Коломойського відшкодування збитків та погашення боргу.
Це має пряме відношення до справи про п'ять кредитів на 18,3 млрд грн. У квітні 2020 р. державний Приватбанк повністю повернув Нацбанку ці кредити. Отже, НБУ свої гроші вже отримав. І суму за кредитами Коломойський винен уже не Нацбанку, а Приватбанку.
Якби у лютому Верховний Суд став на бік олігарха, то зараз у Приватбанку вже кермував би менеджмент Коломойського. І тоді не мало б жодного значення, яке рішення ухвалить Верховний Суд у справі про п'ять кредитів: у будь-якому разі люди Коломойського в Приватбанку, звісно, не стали б вимагати від олігарха погашення боргу.
Але натомість Коломойський отримав другий програш. Спочатку Верховний Суд відмовився повернути йому Приватбанк, а тепер підтвердив його борг перед Приватбанком у розмірі 18,3 млрд. грн. І зараз питання про те, чи знайдеться у держави політична воля повернути ці гроші.
Естафету приймає Лондон
Втім, це ще не найбільша проблема олігарха. У червні у Високому суді Лондона розпочнуться слухання по суті позову Приватбанку до Коломойського, його бізнес-партнера Геннадія Боголюбова та низки пов'язаних з ними юридичних осіб.
Позов був поданий ще у грудні 2017 р., приводом для нього стало розслідування агентства Kroll. Його детективи провели аудит Приватбанку і дійшли висновку, що перед націоналізацією він втратив $5,5 млрд. внаслідок скоординованих дій тодішнього менеджменту на користь тодішніх акціонерів. 19 грудня 2017 р. суд видав наказ про світовий арешт активів (worldwide freezing order) відповідачів на період розгляду справи. Спочатку сума позову становила $2,5 млрд, але з урахуванням відсотків вона вже перевищила $3 млрд. П'ять років відповідачам вдалося блокувати початок слухань по суті позову. Востаннє це сталося у травні минулого року: Коломойський та Боголюбов через війну в Україні попросили Високий суд Лондона відкласти розгляд позову Приватбанку, і суд переніс слухання на червень 2023 р.
Ймовірно, відповідачі знову вдадуться до якогось трюку. Проте суд, схоже, вже стомився від цього цирку. Два місяці тому Приватбанк повідомив про невелику тактичну перемогу: 31 січня Верховний суд Лондона розширив можливості для світового арешту активів. "Рішення англійського суду надати дозвіл банку отримувати судові накази про арешт активів за кордоном та вимагати від відповідачів надавати подальшу інформацію щодо розкриття активів, що дозволить контролювати виконання судових наказів про арешт активів, є надзвичайно позитивною подією для банку", — зазначили у прес-службі Приватбанку. І пояснили, що винесене рішення допоможе забезпечити ефективне звернення до примусового виконання будь-якого судового рішення, яке буде отримане після слухань по суті, що мають розпочатися у червні 2023 р. Раніше юристи Приватбанку висловлювали припущення, що слухання триватимуть до листопада. Отже, до кінця року Коломойський може програти Приватбанку ще один суд, цього разу в Англії.
Скільки коштує Коломойський
Тут, звісно, напрошується питання, а наскільки реально хоч щось взяти з Коломойського. Як відомо, у листопаді держава конфіскувала "Укрнафту" та "Укртатнафту" — два головні нафтові активи групи "Приват". Можливо, зараз у Коломойського взагалі нічого не лишилося?
Відповідь знайдемо у Forbes Real-Time. Коломойський там значиться серед ізраїльських мільярдерів, його статки оцінюються в $1 млрд. Боголюбов — серед українських мільярдерів, статки $1,1 млрд.
З іншого боку, ці оцінки дуже умовні. Наразі найбільші активи групи "Приват" включають підприємства гірничо-металургійного комплексу, хімічної та харчової промисловості, а також авіакомпанію МАУ та гірськолижний курорт "Буковель". Припустимо, держава забере їх у рахунок боргу за кредитами (згідно із свіжим рішенням Верховного Суду) та як відшкодування збитків (якщо Приватбанк виграє справу у Високому суді Лондона). Однак знайти покупця, готового заплатити за ці активи гідну ціну, буде дуже важко, доки триває війна.
Тому зараз немає сенсу поспішати — якщо, звісно, не стоїть завдання продати дешево потрібним людям через підставних осіб, які зіграють роль зіц-власників. Щоб уникнути такого варіанта, необхідний чесний та відкритий приватизаційний конкурс із максимальним залученням західних учасників. А це буде можливе лише після нашої перемоги і лише за умови створення нормального інвестиційного клімату. Тобто, це перспектива на туманне майбутнє.
З погляду нинішньої влади найбільш цінним активом Коломойського є телеканал "1+1". І мірилом цінності тут виступає, зрозуміло, не ціна в грошах (номінальна чи ринкова), а фактичний вплив на електорат.
Уявімо, що перед власниками групи "Приват" стоїть реальна перспектива втратити всі активи. У такому разі логічно очікувати, що на виборах канал "1+1" буде задіяний максимально для просування кандидата з найнебезпечніших суперників Зеленського.
З іншого боку, можна сміливо прогнозувати: якщо Банкова домовиться з Коломойським про взаємоприйнятний компроміс, то "1+1" працюватиме в нинішньому режимі — максимального сприяння владі. А якщо не домовиться, тоді у влади може з'явитися політична воля швидко та тихо відібрати "1+1". Юридичну підставу для цього вже створив Верховний Суд. Щоправда, телеканал має заплутану структуру власності, і довести, що це актив Коломойського, буде непросто. Але ми вже бачили на прикладі тих самих "Укрнафти" та "Укртатнафти", що за наявності політичної волі подібні тонкощі не мають вирішального значення.
