Раптова зустріч із воєнкорами стала початком багатоетапної інформаційної операції Кремля.
Втім, раптовою ця зустріч була лише для публіки. Хоча, з іншого боку, її справді дуже оперативно підготували, відгукнувшись на останні події.
Звичайно, з воєнкорами зустрічався не сам Путін, а його двійник "Говорун", найбільш підготовлений для складних місій. Путін залишився за лаштунками і кермував "Говоруном" звідти — він не допускає до себе людей, які не входять до його ближнього кола.
Наразі воїнкори намагаються приховати підміну Путіна двійником, запускаючи інформацію про те, що їх витримали на карантині, але не повідомляючи його термін. Тим часом мінімальний карантин мав би тривати хоча б два-три тижні, а це не збігається з появою цих же воєнкорів на різних каналах. З урахуванням дат та тематики їхніх останніх ефірів, "карантин" міг тривати дві доби максимум, і то не факт.
Питання до "Путіна" — Говоруну, як і весь сценарій зустрічі були, зрозуміло, прописані та відрепетовані заздалегідь. Це також видно, якщо уважно дивитися те, що видавалося за "пряму трансляцію". З нових прийомів — деяка розкутість воєнкорів та добродушно-батьківська реакція на неї "Путіна".
Іншими словами, нам показали не "зустріч", а зрежисовану в АП виставу, випущену в ефір для досягнення цілком певних завдань на фронтах інформаційної війни. Постановку було навмисно реалізовано не без шорсткостей, і навіть явних застережень, на кшталт "фонду підтримки учасників ЗСУ" замість СВО, але їх залишили, прагнучи створити враження живого діалогу. Останнє було дуже важливо, оскільки "зустріч з воєнкорами" стала урізаним варіантом "прямої лінії", реалізація якої в нинішній ситуації загрожує занадто великим інформаційним ризиком.
Не війна, а спецоперація
Нічого принципово нового від "Путіна"-Говоруна не прозвучало — двійник віщав суворо в рамках уже відомих методичок. Для розуміння ж цілей "зустрічі з воєнкорами" дуже важливими є її деталі: які саме положення методичок були пущені в хід, і як вони співвідносилися один з одним у "путінському" виступі.
Центральним стрижнем виступу було твердження у тому, що " жодної війни немає ". Але якщо немає війни – немає й мобілізації. Її й не треба — добровольців і так достатньо: з лютого набрали 156 тисяч конрактників, а за минулий тиждень 9500, жодної необхідності в новій мобілізації немає. Росія і так перемагає у СВО, всі її цілі поступово досягаються і досягнуться. Це стало базовою установкою, на яку вже зранку почали активно посилатися воєнкори.
Як це співвідноситься з реальністю, авторів вистави не цікавило. Вони формували картину світу для росіян, поміщених в інформаційний акваріум, і не були обмежені рамками реальності. А оскільки до внутрішньоросійського інтранету, на кшталт того, що існує в КНДР, Росії ще далеко, то акваріум саме інформаційний: його стінки будуються з пояснень, розрахованих на публіку, начисто позбавлену совісті та емпатії. Було представлено весь звичний набір: "Нас ненавидять за те, що ми росіяни", "Українські нацисти ненавидять Росію", "НАТО перетворило Україну на анти-Росію", "Ми не дозволимо існувати Україні, ворожій Росії", "Україну придумав Ленін у 1922 році", "Нехай йдуть але без російських подарунків", "Це всі наші землі".
Усередині такого акваріума створюється комфортний для обивателя мікроклімат. З одного боку, йому обіцяють, що його особисто не мобілізують, оскільки " загалом країною вводити якийсь особливий режим, військовий стан немає сенсу ніякого, необхідності такої немає сьогодні". З іншого боку, повідомляють, що Україна вже позбавлена промисловості та енергетики, "там нічого немає", вона існує тільки за рахунок західної допомоги і втратила 20-30% озброєнь, що поставлені Заходом. Словом, все йде за планом, тож і на Київ йти не потрібно, а якщо термінових і посилають подекуди в бій, як це трапилося в Білгородській області, то в їхніх лавах йде геройський генерал Лапін з табельною зброєю, а значить, все буде добре.
Був згаданий і Альянс, до якого Росія розраховувала вступити: "ми вважали, що ми свої, буржуїнські, і в НАТО я вудки закинув, а нас навіть розглядати не стали" — ясна річ, із чистої русофобії. Хоча, якщо подумати, то в Брюсселі скоріше просто виявили далекоглядність. Допусти НАТО Росію до своїх лав – і та втягнула б його у СВО на своєму боці – а НАТО це треба? Але, повторюю, зв'язок із реальністю – це зовсім про інше. Путін, керуючий "Говоруном", будує свій Всесвіт, випалюючи нездатні до опору мізки росіянин.
Гібридна Вітчизняна війна
Після того, як в акваріумі було створено комфортну температуру, до нього акуратно підкинули тезу про те, що Росії у СВО протистоїть не Україна, а НАТО та колективний Захід. Звичайно, і на Заході все погано, і навіть снарядів у них немає, а нарощувати їхнє виробництво вони не хочуть – куди їх потім подіти? Це Росія може нарощувати виробництво озброєнь — вона їм застосування завжди знайде, і в цьому ще одна її перевага. Але все-таки Захід не звалиться з дня на день. Зате йому скоро набридне підтримувати Україну, і треба потерпіти ще трохи. Таке "трохи" вже більш розтяжне. Його нескінченне розтягування є запасний план Путіна, який він зараз приводить в дію.
План "А" був планом бліцкригу: у Кремлі були впевнені, що Захід, що вічно вагається, не встигне надати допомоги Україні, і, поставлений перед фактом, введе якісь третьорядні санкції та й махне рукою. А приз – ого-го який, ціла Україна, в якій лише природних ресурсів приблизно на $15 трлн. Але так не вийшло. Київ взяти не вдалося, а Україна не була стерта з політичної карти. Вона успішно воює та отримує допомогу Заходу. Щоправда, вдалося окупувати її найресурсніші території, на яких знаходяться копалини приблизно на $8 трлн. з 15. Їх треба спробувати втримати, а діяти при цьому краще змором, розраховуючи на втому України та Заходу. Щоб так діяти та не нарватися на внутрішні протести, Путіну треба максимально підняти градус ненависті до України. Для цього необхідно, щоб практично в кожній російській родині був хоч хтось загиблий у СВО – хай навіть добрий знайомий чи далекий родич. Іншими словами, війна (якої, як ми пам'ятаємо, ні, а є СВО) має вдарити по емоціях кожного російського обивателя. Цей удар і має закріпити пропаганда, будуючи на емоціях образ Росії, що бореться з дикунами-неонацистами, і із Заходом, який підтримує цих дикунів виключно з русофобії.
З іншого боку, лякаючи Захід російським ЯО і ставлячи його в становище, коли і виграти Росії дати не можна, і змусити програти її страшно, потрібно перевести СВО в затяжну фазу уповільненої позиційної війни. Водночас на окупованих територіях йде інтенсивна заміна населення: українці вивозяться за Урал, а на їхнє місце завозять російських колоністів. У результаті вже за 5-10, тим більше 20 років повернути ці території до українського стану буде вкрай складно. Розрахунок Кремля тут на те, що Захід не схвалить етнічних чисток, хоч би й справедливих. Отже, "ні в чому особисто не винні" переселенці на будь-якому референдумі проголосують за те, щоб залишатися в Росії. Україну вони ненавидітимуть – а українці заслужено ненавидітимуть їх.
У внутрішньоросійському просторі така "не війна, а СВО" повинна стати аналогом Кавказької війни XIX століття: місцем для утилізації незручних влади пасіонарів, джерелом ненависті до інородців, в даному випадку "укронацикам" та "хохлам", а також генератором патріотичних почуттів у обивателів в тилу. Це дозволить, серед іншого, провести повну мілітаризацію російського суспільства, на зразок КНДР, замінити симуляцію виборів узаконеним спадкоємством престолу і підперти його новим дворянством, набраним з учасників "СВО", які вчинили військові злочини, що гарантує їхню вірність режиму. Це нове дворянство формується на наших очах: Путін постійно нагороджує саме військових злочинців, подаючи ясний сигнал усім, хто орієнтований на кар'єру в сучасній Росії.
Але зараз до такого переходу Росія ще не готова. Вбитих росіян для надійної ненависті до українців має бути значно більше. На українських територіях має бути створена сіра зона абсолютних руйнувань та екологічної катастрофи, в якій неможливе ні постійне життя, ні якесь довготривале перебування — підрив Каховської ГЕС став репетицією такої тактики, на черзі ЗАЕС. Про таку зону згадував і "Говорун" — як про захист від обстрілів та ДРГ, але справа не в них. Така зона краща, ніж будь-яка укріплена смуга, захищатиме Росію, разом з анексованими територіями, від українських контрнаступів, які просто вязнуть у ній. І, нарешті, Україні має бути завдано максимальної шкоди, так щоб сама думка про витрати на її післявоєнне відновлення стала жахом європейців.
До речі, зона відчуження може бути поширена і частина російських територій. По-перше, екологічні катастрофи — наприклад, підрив Курської АЕС можна повісити на Україну в надії зіпсувати їй імідж. Зараз Росії, природно, ніхто не повірить, але це зараз — а як повернеться справа в майбутньому, ще невідомо. По-друге, це підвищить рівень ненависті росіян до українців.
У результаті, Кремль розраховує на те, що Захід віддасть перевагу кинути вмираючу Україну, вважаючи боротьбу за неї недоцільною. За нею Росія зможе сховатися від Заходу, лялькувавшись за зразком КНДР і відсиджуватися за мертвою, або майже мертвою буферною територією, загрожуючи світові ядерною зброєю за потурання Китаю. Останній не забариться запропонувати посередницькі послуги з умиротворення збожеволілої Москви, в обмін на розуміння з тайванського питання. Зайве говорити, що всіх українців на захопленій території буде якщо не знищено, то щонайменше депортовано. Ну а Росія поступово розроблятиме захоплені природні ресурси на тій території України, яка залишиться придатною для використання.
А років через двадцять у Європі з'являться переклади нових толстоєвських, які напишуть романи та повісті про гуманність та європейську культуру, яку принесли росіяни на Кавказ в Україну. І Заходу виявиться вигідніше повірити в це, і торгувати з Росією, не згадуючи старе. Саме на це Путін, який сидить у бункері і виставив замість себе "Говоруна", і розраховує.
