Росіяни живуть уві сні.
Сні розуму, який (як відомо) породжує чудовиськ. Сатаністи, колективний Захід, Антихрист, фашисти-бандерівці – інші мегатонни фантазмів, якими переповнена російська пропаганда: біолабораторії, чіпування, печатка на руку і чоло, бойові комарі, мальчікі в трусіках...
Пересічний росіянин вірить у всяку маячню, маячню продукує, маячнею захоплюється. Це для нього телебачення виробляє цикли програм про екстрасенсів і теорії змов, для нього існують численні лохотрони, інтернет-казино та глянцева преса, котра промовляє: «На самом дєлє всьо просто – прослушай курс лєкцій про якусь маячню, візьми кредит, вклади гроші у маячню і отримаєш щастя».
Він так і робить, у підсумку отримуючи маячню, яку всєм врагам на зло називає «поіском смисла жизні».
Це теж одна з ознак типового росіянина: робити щось «всєм врагам на зло». Ця ідеологема навіть усталена в сучасному гімні рашистів: «я – русскій, всєму міру на зло» від Шамана.
На Зло!
І це правда.
Бо росія – це Зло. Колективне підсвідоме варвара, дикуна, який бажає загибелі структурованого, впорядкованого світу, бо він вказує варвару на його дикість, принижує його самооцінку, тицяє писком у власне лайно і сечу.
Нема жодної гидоти, яку б не виправдала російська душа.
Нема жодної чесноти, яку б вона не обгидила.
«Всьо отобрать, всєх убіть, всєх ограбіть. Всьо, как ми любім», – ці слова їхнього кумира Владлена Татарського, проказані в Кремлі на прийомі у Путіна, єдина чесна та правдива мотивація дій росіян, яку прикривають та завуальовують так званою «величчю російської культури».
«Велич» – ще один міф, яким живиться російська душа (чи що там у них замість неї). Хоча насправді російська культура в усьому вторинна. Як «Жигулі», як автомат Калашнікова, як вкрадені на заході технології виготовлення ракет та ядерної зброї. Пушкін – це Байрон, Достоєвський – це Діккенс, Булгаков – це Густав Майнрінк, в якого той вкрав сюжет для «Майстра та Маргарити».
Вся удавана «велич», яку сплять і бачать в собі росіяни, зникає при першому зіткненні з ними. Закомплексована, погаго вихована агресивна істота, раб соціальних кліше, не здатний до критичного мислення, що мов мантри повторює штампи російської пропаганди – такий він на виході продукт «вєлікой русской культури».
Імперська пиха, дешеві понти, агресивна тупість, котра не викликає нічого, окрім відрази та сміху – такий він пересічний росіянин в широкому сенсі цього слова.
І не важливо, якої він національності, бо невігластво, агресивна тупість, примітивізм критично ширяться світом.
Варвар усюди однаковий. Це він сьогодні трощить вітрини і палить автомобілі у Франції, це він лайкає твіти Ілона Маска про те, що не все так однозначно в цьому світі, і вірить Трампу який обіцяє «зупинити війну за один день».
Росія (як імперія варварів) усюди має своїх адептів. Бо вчитися, думати, працювати, покращувати світ – це важко. Це вимагає послідовності та вольових зусиль. Куди легше зробити винним у своїх бідах та нездарності «когось», звинуватити світ у несправедливості (фашизмі, нацизмі, імперіалізмі) і йти трощити, вбивати, грабувати, руйнувати.
Людиною бути важко. Росіянином бути легко.
Ставай людиною. Не будь, як росіянин.
