Усі ми дивимося на результати саміту НАТО у Вільнюсі з погляду інтересів України. Однак, щоб адекватно оцінити подальші перспективи нашої країни на шляху до Альянсу, потрібно все ж таки побачити ситуацію з іншого боку — з погляду інтересів США і, конкретніше, Джо Байдена
Підбираючи формулювання комюніке Вільнюського саміту, команда Байдена дбала насамперед про інтереси свого шефа. Вже висловлено багато подивів щодо останнього речення 11-го пункту комюніке: "Ми зможемо направити запрошення Україні приєднатися до Альянсу, коли союзники погодяться і будуть виконані умови". Але це розшифровується просто: Україна отримає запрошення, коли захоче Байден і якщо Україна виконає його умови.
Інтерес Байдена
На щастя, інтереси Байдена багато в чому співпадають із інтересами України. Наступний саміт НАТО відбудеться наступного року у Вашингтоні. Це буде ювілейний саміт, присвячений 75-й річниці створення Альянсу (Північноатлантичний договір був підписаний 4 квітня 1949 р. саме у Вашингтоні). І це буде одна з найважливіших подій за участю Байдена перед виборами 5 листопада 2024 р., коли американці обиратимуть президента, Палату представників та третину Сенату.
Звісно, Білий дім зацікавлений у тому, щоб прикрасити Вашингтонський саміт якимось історичним рішенням. І навряд чи він зможе знайти щось ефектніше та символічніше, ніж офіційне запрошення Україні стати членом НАТО.
Якщо Байден захоче, щоб на Вашингтонському саміті було ухвалено таке рішення, майже всі інші члени НАТО одразу ж підтримають цю ідею. Когось доведеться вмовляти, але США для кожного норовливого союзника мають переконливі аргументи. До того ж згода на запрошення до НАТО — це лише проміжний етап, і кожен норовливий ще зможе поторгуватися з Києвом та Вашингтоном на етапі ратифікації протоколу про приєднання України до Північноатлантичного договору.
Головна перешкода
Про те, що саміт Альянсу у Вільнюсі розчарує українців, ми писали ще у квітні. Для НАТО прийняти до свого складу Україну під час бойових дій — це означає вступити у війну з Росією. Бо саме цього вимагатиме стаття 5 Північноатлантичного договору: "Сторони погоджуються, що збройний напад на одну або декілька з них у Європі чи Північній Америці вважається нападом на них усіх…"
Страхи членів Альянсу на Вільнюському саміті чітко сформулював прем’єр-міністр Бельгії Александер де Кроо. "Ця умова номер один — ви повинні виграти війну. Щоб ви виграли війну, ми повинні надати вам воєнну допомогу, — пояснив він у відповідь на запитання українських журналістів, чому Україна не отримала запрошення до НАТО. — Є повна підтримка країнами НАТО України для перемоги у цій війні. Але ми займаємося тонким балансуванням. Ми повністю підтримуємо Україну, і ця підтримка буде значною та довгою, але ми не хочемо самі опинитися у війні з Росією".
Саме з цієї причини прийом України до НАТО, швидше за все, буде неможливим, доки хоч якась частина нашої території залишатиметься під російською окупацією. Експерти дають дуже різні відповіді на питання про те, коли реалістично чекати на закінчення війни. Одні пророкують, що війна може затягтися на багато років або навіть десятиліття, іноді загасаючи, але потім знову спалахуючи. Інші висловлюють надію, що успіхи України на полі бою призведуть до зміни режиму у Росії. Треті впевнені, що Україна зможе звільнити всю свою територію, якщо США та інші союзники дадуть необхідні озброєння, включаючи літаки.
Не будемо зараз обговорювати ймовірність усіх цих варіантів. Відзначимо лише інтерес Білого дому. Оскільки США щомісяця витрачають на підтримку України мільярди доларів, то для передвиборчої кампанії Байдена та демократів вигідніше, звісно, пред'явити американським виборцям закінчення війни, а не її затягування з незрозумілим фіналом.
"Наявність здорової, живої демократії"
Втім, війна – не єдина перешкода. Є ще умови Байдена, які має виконати Україна. Суть цих умов роз'яснив в інтерв'ю "Голосу Америки" координатор із стратегічних комунікацій Ради національної безпеки США Джон Кірбі. "Є реформи, які Україна все ще повинна здійснити", — сказав він і нагадав, що вступ до НАТО — це процес. "Частиною цього процесу є наявність здорової, живої демократії та здорових, життєздатних, стійких демократичних інститутів. І в Україні ще є над чим працювати в цьому плані", — наголосив Кірбі.
Тут можна, напевно, припустити, що це лише привід для того, щоб відмовити. Але це хибні підозри. І якщо ми на них зациклимося, то взагалі ніколи не отримаємо запрошення до НАТО.
Вашингтон має перед очима два приклади: Туреччина та Угорщина. Це два члени НАТО, у яких демократичні механізми явно пробуксовують. Реджеп Ердоган править Туреччиною вже понад 20 років — з березня 2003 р. на посаді прем'єр-міністра і потім із серпня 2014 р. на посаді президента. Віктор Орбан безперервно править Угорщиною на посаді прем'єр-міністра понад 13 років — з травня 2010 р. Обидва встановили контроль над медіапростором та домінують на провідних телеканалах своїх країн. І обидва регулярно створюють проблеми Байдену, підриваючи єдність усередині НАТО.
Саме ці дві країни, Туреччина та Угорщина, заблокували прийняття Швеції до Альянсу. Нагадаємо, Фінляндія та Швеція отримали запрошення до НАТО одночасно, 29 червня 2022 р., проте Фінляндія вже набула членство в НАТО 4 квітня 2023 р., а Швеція — ні, через особливу позицію Ердогана та Орбана. І лише зараз, на Вільнюському саміті, обидва пообіцяли, що їхні країни ратифікують протокол про приєднання Швеції.
Стосовно Росії у них обох теж особлива позиція. Орбан взагалі не соромиться підігравати Путіну. Ердоган відмовився вводити санкції проти Росії і перетворив Туреччину на один із головних каналів надходження туди сірого імпорту санкційних товарів.
У Білому домі враховують цей сумний досвід і тому з побоюванням дивляться на Україну. А Київ, треба сказати, своєю поведінкою лише посилює ці побоювання. Зокрема, великий резонанс отримала заява Володимира Зеленського у Твіттері з приводу комюніке Вільнюського саміту: "Безпрецедентно й абсурдно – коли немає жодних часових рамок і для запрошення (!), і для членства України; і коли натомість додається якесь дивне формулювання про "умови" навіть для запрошення України… Це схоже на те, що немає готовності ані запросити Україну в НАТО, ані зробити її членом Альянсу".
Про реакцію американської делегації розповіла газета The Washington Post. "Прямолінійне послання Зеленського в Твіттері здивувало політиків на саміті, де Байден сподівався продемонструвати єдність проти Росії і наголосити на своїй здатності згуртувати глобальних партнерів — ключовий компонент його походу на переобрання, — зазначила газета. — Члени делегації США розлютилися через твіт Зеленського, за словами знайомого із ситуацією чиновника, який говорив на умовах анонімності через делікатні дипломатичні міркування". І ще: "Слова Зеленського, які критикують Альянс, різко контрастували з образом західної гармонії, яку створювали Байден та його помічники".
Якщо Київ поводиться так зараз, то можна уявити його поведінку, коли Україна стане повноправним членом Альянсу. Саме тому Білий дім висунув вимогу "здорової, живої демократії". Спочатку — повноцінна демократія, і лише після цього — запрошення до Альянсу.
Для адміністрації Байдена це не гра у формальності. Скоріше, це цинічний прагматизм. У Вашингтоні розуміють, що перемога України над Росією може замарити голову мешканцям Банкової. І Білому дому категорично не хочеться вислуховувати на самітах НАТО, що столицею вільного світу став Київ, а тому Вашингтон має слухняно виконувати вказівки та знати своє місце.
Щоб не замарило голову, єдині ліки — саме повноцінна демократія із потужними незалежними медіа. Які щодня викриватимуть корупцію та порушуватимуть інші незручні для влади теми. Наразі невідомо, чи захоче Зеленський платити таку ціну за запрошення до НАТО.
