Зарубіжні і деякі вітчизняні ЗМІ переповідають та коментують лист Міхеїла Саакашвілі до лондонської Times. За словами третього президента Грузії, про свій намір напасти на Україну Путін сказав йому під час їхньої першої зустрічі в 2004 році. Чи варто вірити Саакашвілі? Це той випадок, коли варто. Чи можна вважати його повідомлення сенсацією? Можливо, для когось воно пролунало сенсаційно - для тих, хто не розумів чи досі не розуміє природи Росії.
Мабуть, ті українські дипломати, яким у 2003-2005 роках доводилося часто спілкуватися з представниками російського МЗС та інших відомств, мали те саме відчуття, що й я: росіяни здавалися дещо розгубленими, вони вочевидь не могли збагнути, що відбувається, й намагалися це з'ясувати.
Воно й не дивно: Трояндова революція в Грузії, Помаранчева в Україні, Революція тюльпанів у Киргизстані були незвичними, незрозумілими й ворожими недавньому імперському центру процесами. Москва стривожилася: ситуація на пострадянському просторі, який вона звикла вважати своєю вотчиною, виходила з-під контролю.
Поява на цьому просторі нових справді незалежних держав не входила в її плани і несла дві загрози - ймовірну втрату впливу на них (особливо болючою була б втрата впливу в Україні, без якої імперія існувати просто не може) і ймовірне поширення небажаних тенденцій на саму Росію.
Виходів із ситуації було два: силова зміна влади в бунтівних країнах або також зміна влади, але шляхом приведення на владний Олімп своєї агентури.
Чи могла Україна уникнути російської агресії? Могла, але для цього мусила б перестати бути Україною. Зробитися приємною для московського ока Малоросією. Кремль докладав зусиль у цьому напрямку, он скільки запроданців виплекав. Але припустився фатальної помилки - не взяв до уваги українців.
Війна з Росією, хоч би коли вона почалася, була неминучою. Просто так склалося, що вона випала на долю сьогоднішніх поколінь. Війна з Росією визвольна. Війна з Росією цивілізаційна. Війна з Росією - це війна зі світовим Злом, яке вона уособлює. Усвідомлення цього важливе для Перемоги.
