Вночі в США сталася історична подія. Вперше був знятий зі своєї посади спікер Палати представників Конгресу, республіканець Кевін Маккарті.
Це сталося під тиском ультраправого крила Республіканської партії. Нечисленні прихильники екс-президента Дональда Трампа у Конгресі звинуватили Маккарті в співпраці з демократами й “таємній угоді” щодо допомоги Україні.
Трампісти відкрито виступають проти допомоги України. Водночас сам Маккарті, як і його помірковані колеги з Республіканської партії, принципово не проти допомоги нашій країні, однак хочуть більшої підзвітності і контролю над коштами, які надаються України.
Вочевидь, саме в межах складних політичних компромісів і переговорів у Вашингтоні, Київ спочатку отримав дипломатичну ноту-демарш щодо необхідності реформ і боротьби з корупцією, а потім списки вимог та плани реформ були злиті як у міжнародні, так і в українські медіа.
Ще одна проблема – це ухвалений напередодні у Конгресі тимчасовий бюджет, який не передбачає допомоги Україні. Хоча президент Джозеф Байден і його адміністрація всіляко наголошують, що підтримка України триватиме скільки треба.
Але тепер є серйозний нюанс. Постійний бюджет США, де буде передбачено фінансування для нас, може бути ухвалений після обрання нового спікера. А це станеться невідомо коли, адже навіть Маккарті призначили лише з 15-ої спроби, через тертя з тими самими трампістами і крихку більшість республіканців.
І тільки зараз з публікацій американських медіа стало зрозумілішим, що для нас означатимуть ці події.
Виявляється, в демарші, який був надісланий Вашингтоном і потрапив до рук журналістів CNN, мова йшла не про військову підтримку, а про бюджетну підтримку.
На зброю для України гроші є, і військову підтримку ніхто зупиняти не збирається. А от для продовження бюджетної підтримки США висувають цілком конкретні вимоги щодо посилення боротьби з корупцією, реформи правосуддя да державного управління, створення наглядових рад у держпідприємствах.
Сьогодні The Wall Street Journal написало про те, що система фінансування українських зарплат та державних видатків Києва вичерпає себе наступного місяця, якщо не буде нового вливання грошей з боку Конгресу.
Посилаючись на інформацію від американських та українських посадовців, видання пише, що США та інші країни-донори фінансують зарплати 150 тисяч українських держслужбовців і понад півмільйона вчителів, професорів і шкільних працівників, а також державні витрати України.
Мінфін може мати проблеми вже в листопаді, і уряд буде змушений скоротити витрати на зарплати або залучити нові кредити. При цьому, USAID може надати $1,15 мільярда в жовтні через Світовий банк, але це залежить від того, чи доведе Україна, що “належним чином витратила попередній переказ”. А от перспективи майбутнього фінансування – туманні.
І тепер для влади починаються справжні проблеми. Тому що постає кілька цілком логічних питань, відповідей на які поки не прозвучало.
А що влада собі думає з реформами, яких вже прямим текстом і публічно вимагають ключові союзники? Як там поживає збільшення штату НАБУ на 300 осіб? А перезапуск БЕБ? А Вища рада правосуддя?
Поки що ми бачили лише базарну торгівлю Гетманцева і компанії, які намагалися убезпечити свої репутації від пожиттєвого статусу PEP і прискіпливого фінмоніторингу. Не вийшло, до речі. Інших реформ якось не проглядається.
Виносячи за дужки відверті дипломатичні провали, які йдуть один за одним, хочеться також запитати, як справи з елементарною політичною аналітикою? Хтось взагалі вникав у складні політичні процеси у Конгресі? А у вибори в Польщі? А в Словачинні? Може варто було спрогнозувати, що ми можемо залишитися без грошей і з торговими ембарго?
І найважливіше. Є проблеми, яких неможливо уникнути.
А що зроблено для того, щоб Україна менше залежала від саме бюджетної підтримки з боку США і інших союзників?
Можемо припустити, що, зокрема, не варто так затято душити вітчизняний бізнес. Може не варто, як влучно висловився власник “Нової пошти”, будувати нову УРСР і закручувати гайки для підприємців?
Може, не варто дозволяти таким, як той же Гетманцев, будувати схематоз із зупинкою податкових декларацій з метою пограбування залишків бізнесу?
Може, не варто будувати дороги за сотні мільйонів між двома селами і платити брату заступника голови ОП за неіснуючу електроенергію? Продовжувати можна до нескінченності.
Так і гроші у власному бюджеті можуть з’явитися. І не доведеться сидіти і не кліпаючи дивитися з печерських пагорбів на Михайлівський собор, слухаючи новини з Конгресу.
Російські окупанти, своєю чергою, через своїх агентів або корисних ідіотів у США, будуть робити все, щоб підтримка України припинилася. Вони також знають, де слабке місце.
Фінансова спроможність і економічна стабільність – це точно такий самий елемент протистояння російській навалі, як і війна на фронті. Зброя, державний бюджет і реформи однаково важливі для перемоги.
