Всупереч здоровому глузду, Уряд запровадив з 1 грудня нові правила ввозу гуманітарної допомоги, а також товарів військового призначення та подвійного використання. Нововведення покликані стати бюрократичним пеклом для волонтерів і дрібних організацій та унеможливлять індивідуальну волонтерську діяльність.
Спочатку нагадаємо алгоритм дій, чинний на даний момент. Він складається з кількох кроків та має декларативний принцип подання переліку товарів в електронній або паперовій формі безпосередньо на митниці. Для окремих видів товарів військового призначення (БПЛА, монокуляри, каліматорні приціли тощо) митним органам додатково треба подати гарантійний лист з військової частини.
Комусь ця схема здалась занадто простою, когось обурило, що деякі персонажі якимось чином можуть заробити на гуманітарці (на жаль, є і такі), або завезти суміжно товари для власних потреб.
Як відомо, корупціонери не люблять, коли мутки проходять повз них. Тому, якщо цей потік не можна контролювати, тоді схему ввозу треба очолити.
Нові правила, які діятимуть вже з 1 грудня, передбачають близько 20 кроків бюрократичного садомазохізму. Зокрема, це попередня заява до Мінсоцполітики, отримання унікального коду для кожної одиниці товару. Потрібно вказати товарну групу, вагу, кількість, відсоток зносу або термін придатності, письмову пропозицію донора або рахунок-фактуру, листи набувачів про потребу в гуманітарці, план розподілу вантажу.
І це тільки початок, адже далі отримувач або представник повинен подати декларацію із переліком кожного унікального коду товару. При невідповідності цих даних вантаж ніхто не пустить в Україну. А після прибуття отримувач має протягом 15 днів сформувати в системі інвентаризаційний опис товару, який він отримав.
Тобто, військовій частині також потрібно набратись терпіння і пройти коло садо-мазо процедур інвентаризації (найменування, кількість, вага, об’єм… та ціна за первісною вартістю). Сподіваємось, що русня зачекає, поки наші хлопці будуть рахувати та гуглити вартість кожного гвинтика. Далі ще і сповістити правоохоронні органи про відповідність або невідповідність гуманітарки (ще й поліція витрачатиме час на звірку товарів).
І це ще не все. У звітах потрібно вказати кожного набувача, адреси кожного місця розподілу. Якщо якийсь із цих пунктів буде проігноровано, тоді отримувач (крім бюджетних установ) втрачає статус набувача гуманітарки, і повторний запит можна подати лише за півроку. Весь процес контролюватиме Нацсоцслужба, податкові та правоохоронні органи. Якось так.
Якщо політик здорової людини спрощує ввіз гуманітарки у період війни, то чиновник курця зробить усе можливе, аби запобігти допомозі українській армії або вимушеним переселенцям.
Через цей відвертий ідіотизм спеціалісти прогнозують різке зменшення гуманітарних вантажів та очевидну монополізацію волонтерської діяльності окремими крупними організаціями.
