Головним вигодонабувачем вибуху на Близькому Сході війни між ХАМАС та Ізраїлем, виявляється, мав бути не Іран чи Росія, а Китай. Росія та Іран, поза своїм бажанням, виявилися лише виконавцями волі Пекіна. З одного боку, боротьба з Ізраїлем, споконвічним союзником США, руками радикальних проксі-сил – хамасівців – це гарний майданчик для боротьби Китаю зі США. З іншого боку, це спосіб відвернути увагу й сили Америки як від України, так і від Тайваню. Але головна причина активного вторгнення Китаю на Близький Схід через Іран і Росію – це загроза, гостра геополітична конкуренція його 10-річному грандіозному проєкту «Шовковий шлях – один шлях, один пояс і одна доля».
Після саміту 20 великих країн у Делі раптом з'ясували, що у проєкту «Шовковий шлях» із Китаю до Європи є енергійний реальний конкурент – проєкт «Індія – ОАЕ – Саудівська Аравія – Ізраїль», у який Захід і багаті арабські країни мали намір вкласти $1 трлн. Ось чому глава Китаю Сі відмовився їхати на саміт у Делі. Реалізація цього проєкту остаточно знищує надії Китаю прорватися на Захід, у Європу, оминаючи США.
У Китаю 10 років тому було два шляхи, два варіанти маршруту «Шовкового шляху».
Перший маршрут, на який так розраховував Кремль, – через Казахстан і Росію, але поразка Росії у російсько-українській війні та прийняття Фінляндії і Швеції в НАТО остаточно закрили цей шлях Китаю в Європу.
Другий маршрут «Шовкового шляху» мав оминути Росію й через Афганістан, Пакистан, Іран і Сирію прорватися до портів Європи. Але після того, як ХАМАС за допомогою Росії й Ірану напав на Ізраїль, ситуація вийшла з-під контролю. Надзвичайно різка реакція країн західного світу, солідарного з позицією Ізраїлю, зіткнулася з гострою пропалестинською реакцією в арабських країнах Близького Сходу й деяких країнах Європи. Але Китай не вміє вчитися на своїх помилках (дружба з Путіним) чи бути миротворцем.
Отже, військово-політичний конфлікт Ізраїлю й ХАМАС у разі його поширення на інші країни загрожує затягтися на роки, що ставить хрест на «Шовковому шляху» Китаю через Близький Схід.
