Авдіївка. Все дуже субʼєктивно, бо бачу очами аеророзвідника, і не маю всієї інформації. Але думку про події маю таку.
Як би не розповідали про «мʼясні штурми» та недолугість ворога – план його був непоганий.
Авдіївка вже давно у напівоточенні, які під Донецьком сили та засоби противник знав, та розумів які сили та засоби йому потрібні щоб користуючись перевагою, швидким штурмом захлопнути горловину і вирівняти лінію фронту, зробивши безпечним залізничний вузол на Ясінуватій та відкидуючи нас від Донецька.
Використовуючи погану погоду (вітер був до 18 м/с, хмари), він сконцентрував штурмові підрозділи в Донецьку, бо розумів що наші дрони це не виявлять.
І в перший же день коли погода дозволила підняти крила – пішов на штурм.
Але не вийшло. А чому?
59 бригада стримала навал двох БТГрів. Авдіївка, з 53 та 110 бригадою – бригадний штурмовий компонент. Так, просів лівий фланг, але росіянам був вкрай потрібен саме правий, бо логістичне плече від Первомайського/Піски ближче до Донецька, там зручніше вискакувати несподіванно, зберігаючи техніку та особовий склад в Донецькій агломерації, а не в полях, але зараз їм доводиться воювати на Водяному, де складно розвинути успіх, бо тебе там атакують зі всіх боків.
Тому вони зараз стараються розвинути успіх з боку Красногорівки. Але момент втрачений, загальні втрати дуже високі, а до цілі ще далеко.
І противник почав адаптуватися. РЕБ проти fpv-дронів, велика кількість ЗРК що полюють за нашими крилами (безуспішно поки), тактика малих груп та мінімум техніки. Багато великої арти, Піони, Тюльпани, стріляють КАБами та ракетами. Вони адаптуються, місцеві судячі зі всього починають вчити їх, як тут треба воювати.
Ми теж адаптуємось під ворога, ми відстояли Авдіївку взимку, коли був безліміт по вагнерам та артилерії, і не збираємся ії здавати зараз, роблячи з неї новий Бахмут.
Ми не недооцінюємо противника, і будемо старатися думати на крок уперед. В нас ще є козирі в рукаві. Але це бій не на тиждень, і не на місяць. Вони не відступлять. Ми – теж. Авдіївку треба відстояти.
