Після серії атак на вище військове командування у депутатки партії "Слуга народу" Мар’яни Безуглої так і не забрали смартфон
А отже, потік помий у бік ЗСУ ніхто припиняти не збирається. Однак кожен пост цієї експресивної політикині буде дедалі більше псувати імідж Банкової та рейтинг Володимира Зеленського.
Гризня політичних державників із військовими уже вийшла на шпальти світових ЗМІ. І ось видання The Economist дає найкраще пояснення, чому раптово із конопель вискочили Ігор Жовква, Мар’яна Безугла, Давид Арахамія і власне, сам Зеленський — і почали цькувати Генштаб.
Цитата зі свіжого випуску британського аналітичного видання звучить так:
"Внутрішні опитування, з якими ознайомився The Economist, свідчать про те, що президент, якого колись хвалили за його роль у захисті країни, був заплямований корупційними скандалами в його уряді та занепокоєнням щодо напрямку руху країни. Дані, отримані в середині листопада, показують, що довіра до президента впала до +32%, що менше половини, ніж до все ще шанованого генерала Залужного (+70%). Керівник розвідки Кирило Буданов також має кращі рейтинги, ніж президент (+45%)".
Якщо коротко — команді влади нема з чим іти на вибори. Тому вирішили топити тих, до кого довіра вища.
Тож роль Мар’яни Безуглої у цій історії невипадкова. Це не творчість однієї окремо взятої дівчини, яка абсолютно випадково стала депутатом на одному із найбільш ласих столичних округів. Чотири роки рудоволоса бестія тільки те й робила, що захищала провали влади та руйнувала єдність між армією та народом.
Тож тепер, після невтішних для влади рейтингів і більш ніж серйозного питання: "Куди ми рухаємось далі?" — сварка із Залужним сягнула рівня, як свого часу гризлись Тимошенко та Ющенко, Янукович та Юля, та Петро Олексійович з Яценюком. То нічого, що Залужний і жоден із його генералів ані слова не промовили про політичні наміри. Б’ють у зародку, щоб на полі залишився лише один. Сумна помилка 2019 року, коли на випаленому полі якраз і виріс бур’ян Зеленського.
Які цьому причини?
На другому році повномасштабної війни стало чітко видно, що нинішня команда влади — нефахова і зуміла прос*ати всі свої власні політичні здобутки та шанси як у внутрішній політиці, так і назовні.
Тому і з’являються одного вечора заяви про спробу перекласти відповідальність на цивільних шляхом референдуму, а другого вечора — наша локальна "людмила ивановна барилко" вимагає звільнення Головнокомандувача ЗСУ Залужного. Це спроба перевести стрілки на "не таких військових", які теж певно — кляті "руки Кремля", "наративи ФСБ", "порохо-путіністи" і "помилка майдану 2014".
Видавати бажане за дійсне уже неможливо. І підміна медійних героїв на справжніх уже не працює. Скільки б не виносила на перші шпальти Банкова Єрмака, Шурму — вони не асоціюються з героями воєнного часу.
Чого вартий свіжий рейтинг Politico, де Єрмака наче і помістили серед впливових діячів 2023 року. Однак назвали "зеленим кардиналом" і чітко написали про те, що ця особа перебирає на себе повноваження президента. Наприклад, укладає угоди, які, за Конституцією, лежать у юрисдикції Зеленського. Сам пан президент у цьому рейтингу скромно обмежився премією "мрійник року" — і це теж вкрай символічно.
Однак на внутрішньому полі — замість того, аби вигрібати з критичної ситуації та рятувати державу від знищення, а народ від геноциду, й планувати щось більше за крадіжку вина із бару Кирила Тимошенка — нам пропонують огидну мишачу метушню. І вона вдарить саме Зеленського. Бо саме з нього питатимуть: а що там Маріуполь, що там Мелітополь, що там обіцяні шашлики в Криму і "фортеця Бахмут". Надто багато оптимістичних обіцянок наговорила влада. І надто багато скрінів гуляє інтернетом, де Зеленський за чотири дні до вторгнення вірить, що "росіяни теж люди, й не підуть війною". Де саме пан президент з Єрмаком переможно звітують про розмінування довкола Маріуполя. І де Володимир Олександрович клянеться, що йде лише на один термін, а потім передасть владу в руки гідних.
Чи чекатимуть нас складні переговори з РФ? Так. Вони будуть неприємними, і треба уже готуватись до нової фази війни. А не розказувати, що у нас є "план оборонних укріплень" на другому році повномасштабної війни. Просто плану мало, враховуючи як зміцнюються окупанти. Планами війни — а саме матеріальною логістикою має займатись уряд. Але всі розуміють, що Шмигаль у нас суто для "галочки". Натомість економічними процесами верховодять шурми, гетьманцеви і татарови.
Спускання скажених політиків а-ля Безугла — констатація того, що Зеленському і його команді ні з чим йти на вибори. Нема персональних здобутків, перемог, є понівечена війною країна і купа серйозних питань. Тому є намагання виставити ідіотами "поганий народ" і "невдячну армію". Мовляв, ось як панікери та незграби поламали геніальний миротворчий план із РФ напередодні повномасштабного вторгнення.
Безумовно, такі наративи знайдуть відгук у певної частини українських громадян. У тих, хто найпершим втомлюється, — чи від майданів, чи від війни. Хоча не брав участі ні в тому, ні в іншому. Кого не хвилює різниця між "нейтралітетом" і "гарантіями безпеки", І головне — хто б легко став планктоном навіть в умовах повної окупації.
Не знаю точно, який відсоток саме цих громадян. Але влада точно сподівається, що це їх виборець, який "зробить" усіх знову вдруге. І серед інших знову обере Безуглу...
