Деякі цифри по росії. Станом на 26 січня 2024 р. група «Інформаційний Спротив» зафіксувала імена 42172 російських військових, яких у самій росії публічно поховали або визнали мертвими. Ще в нашій базі понад 700 осіб, які точно мертві, й це визнано в рф, але є розбіжності по регіону походження/поховання.
Грубо – 43 тисячі знищених россолдатів. Це максимально достовірні, хоч і неповні дані. Вони підсвічують деякі тенденції.
Наприклад. Згідно з офіційною російською статистикою, за останні роки спостерігалося стабільне (хоч і з різною динамікою) зростання населення в таких регіонах рф:
• Адигея,
• Дагестан,
• Інгушетія,
• Кабардино-Балкарія,
• Калінінградська область,
• Краснодарський край,
• Ленінградська область,
• Москва,
• Московська область,
• Ненецький АТ,
• Саха (Якутія),
• Татарстан,
• Тива,
• Ханти-Мансійське АТ,
• Чечня,
• Ямало-Ненецький АТ.
Ще кілька регіонів, де ситуація більш-менш стабільна:
• Калузька область,
• Карачаєво-Черкесія,
• Красноярський край,
• Новосибірська область,
• Санкт-Петербург тощо.
Решта (3/4) – у мінусі. Особливо – «споконвічно російські» регіони європейської частини рф.
Ситуація багато разів описана: зростання на Кавказі та деяких національних республіках, Півдні, стягування людей у великі центри, деградація периферії. З початком повномасштабного вторгнення виник ще один індикатор – участь регіонів людським ресурсом у війні.
Як багато хто пам’ятає, у 2022 р. лідером за кількістю публічно визнаних втрат був Дагестан. По-перше, у регіоні армія сприймалася як соціальний ліфт, молоді люди охоче йшли служити. У професійній армії рф, яку наші Сили оборони знищили 2022 р., було багато вихідців із Дагестану. І, на відміну кадировців, вони масово брали участь у бойових діях. По-друге, там із великою повагою ставилися до загиблих родичів, втрати було складніше приховувати.
Потім було проведено мобілізацію, масово включилися в’язні. Картина змінилася. Зараз Дагестан на 15 місці за абсолютним числом зафіксованих втрат. І поступово просідає відносною часткою. За останні три місяці в Дагестані ми зафіксували 85 похоронів. Для порівняння: на Сахаліні – 96. При цьому і загальне населення, і кількість чоловіків працездатного віку в Дагестані в 7 разів більша, ніж на Сахаліні. Тобто порівняльні втрати Сахалінської області майже в 8 разів вищі, ніж у Дагестані.
У Чечні за останні 3 місяці – 13 підтверджених похоронів. Населення у 3,4 рази більше, ніж на Сахаліні, а підтверджені втрати – у 7,4 рази менше. Сумарно відносні втрати у Чечні у 25 разів менші, ніж на Сахаліні.
Тобто для Дагестану та Чечні війна перейшла в максимально фоновий, інерційний режим. У такому режимі – практично весь Північний Кавказ, крім Осетії, де дислоковано багато військ та відносні втрати у 4 рази вищі, ніж у Чечні. Хоча населення Осетії у 2,3 менше, ніж у Чечні.
Щось подібне відбувається у Калінінграді. За 3 місяці там підтверджено 46 похоронів. Населення у 2,25 більше, ніж на Сахаліні, а порівняльні втрати – у 4,7 менше. Сильно просадити Калінінград у Кремлі не можуть, бо регіон в оточенні ворожих держав, він втратив доступ до ринків, не можна давити.
Сахалін я взяв рандомно, але є нюанс. Провисання на Сахаліні та у Приморському краї – це зниження військової загрози для Японії. Звідси прямий мотив Токіо сприяти нам у різний спосіб. Особливо на тлі тенденцій до пожвавлення КНДР.
Загалом, якщо глянути на динаміку підтверджених втрат, проявляються регіони, які торкнулися війною явно менше за інші. Часто це суб’єкти рф з позитивною демографічною динамікою та порівняно непоганими економічними показниками.
Наглядний приклад Татарстану та Башкортостану (сусідні регіони з практично однаковою чисельністю населення, але різними векторами).
У Татарстані населення зростає, це з найбільш благополучних регіонів рф з т.зв. соціально-економічних показників. У Башкортостані також є непогані ресурси. Але вони значно гірше перерозподіляються на користь республіки. Чисельність населення там знижується. У Башкортостані на 25% більше підтверджених втрат, ніж у Татарстані.
Якщо грубо, то Татарстан заробляє на війні, а Башкортостан переплачує за неї. Татарстан виграє, Башкортостан програє. Тож у травні минулого року міністр оборони України Олексій Рєзніков і звертався до башкирів: за що ви воюєте?
У Бурятії з 1992 р. по 2008 р. чисельність населення знижувалася, регіон втратив близько 90 тис. осіб (близько 9%). Потім настав перелом (в т.ч. через високу народжуваність), і в 2009-2020 буряти відіграли 25 тис. осіб. Але у 2021 році розпочався зворотний процес, наразі повернулися до показників 2011 року, за три роки втратили понад 15 тис. осіб. І тенденція негативна. За кількістю відносних втрат Бурятія на другому місці в росії після Туви. Потік трун стабільно вищий за середній – за 3 місяці 139 підтверджених похоронів.
Ще одна цікава точка – Карелія. Це один із регіонів-лідерів із відносних втрат. Там всього населення 523 тис. осіб та трохи більше 150 тис. чоловіків працездатного віку.
Карелія сильно постраждала через закриття європейських ринків (зокрема деревообробка, целюлозно-паперова промисловість). Плюс зараз там закрився кордон із Фінляндією через спроби Москви атакувати мігрантами нову країну НАТО. Населення Карелії максимально не в захваті на побутовому рівні, тому що у Фінляндії багато родичів.
При цьому Москва декларує початок масштабного військового будівництва в регіоні як відповідь на натовську загрозу. Що потенційно має збільшити населення приблизно на 20%. Це приблизно стільки, скільки Карелія втратила за останні 10 років. Нарощування військового контингенту до того ж призведе до розмивання частки потенційно нелояльних аборигенів – прихованих посібників фінської воєнщини.
Де взяти нових людей? Одне з джерел – мігранти із Центральної Азії. Друге – захоплене населення на окупованих територіях України. Насамперед це населення зруйнованих українських міст. Але з цим населенням є нюанс: воно схильне до втечі на Захід, що вже неодноразово доводило ще в період “лднр”.
Тому українців і переселяють на периферію всередині рф, що дає змогу звільнити частину глибинного народу для переміщення на потенційно проблемні околиці.
У підсумку:
росія – це велика мозаїка. Ми бачимо істотні дисбаланси у регіонах рф. Частина суб’єктів федерації серйозно програла. Десь втрати були компенсовані за рахунок вкладень у ВПК. Ці регіони втягують робочу силу та пов’язують мобресурс. Відповідно «гробовий» тягар перекладається на інші регіони, де немає ВПК, гірше з роботою і поки що більш-менш стабільна ситуація, низький протестний потенціал. Де зростає невдоволення – там знижують пресинг. Через що він ще більше росте там, де поки що все рівно.
Поки федеральний бюджет має гроші, ці дисбаланси можна пом’якшувати. І росвлада більш-менш ефективно це робить. Політичних опонентів та інакодумців вбито, у в’язницях або вичавлено за кордон. Джерело невдоволення – соціально-економічний порядок денний. Оскільки рівень життя загалом знижується, потрібно перерозподіляти більше ресурсів.
І тут наочно проявляється зміна Кащеєвої смерті.
Больова точка №1 – експорт нафти та нафтопродуктів. Тут генерується ресурс, який дозволяє оплачувати війну та пом’якшувати міжрегіональні дисбаланси. Чим менше ресурсів – тим вища ймовірність зривів. І що ми бачимо? Через атаки невідомих дронів експорт російських нафтопродуктів у січні знизився майже на 30%. Отже, Кремлю доведеться більше напружуватися.
Друга больова точка – високотехнологічне обладнання та сервіс. Це вузьке місце і ВПК, і ПЕК і будь-якого серйозного виробництва. Якщо реально посилити санкції в цьому сегменті, видобувати обладнання для рф буде значно дорожче і довше. Прийдеться дедалі більше спиратися на Іран та КНДР у сфері ВПК, більше імпортувати з Китаю. Це зростання витрат, менше грошей для своєї економіки. Великі проекти в енергетиці можуть підвиснути.
Загалом Кремль поки що має простір для маневру, але його все менше. Кожне нове зусилля дається з великою працею. Зростання проблем і дефіцит ресурсів неминуче призводитиме до випадання нових регіонів з числа постачальників гарматного м’яса. Чим гірший загальний настрій у росгромян – тим вища ймовірність, що в якомусь регіоні невдоволення прорветься.
Тому не варто втрачати віру та розпорошувати душевну енергію на те, що не зміцнює оборону. Буде дуже важко, але немає безвиході.
