24.02.2022 Кремль остаточно зірвав з себе маску "миротворця", якою прикривався з 2014 року, розповідаючи про "внутрішній конфлікт" і "громадянську війну" в Україні. Росія від самого початку не мала наміру виконувати "Мінські угоди".
Перед початком війни Кремль заявив, що виходить з Мінських документів, вважаючи їх непотрібними, хоча зараз дає задню і звинувачує Київ, Берлін та Париж у невиконанні Мінську-2. Тепер стало очевидним, що паралельно з переговорами у нормандському форматі, Москва системно готувала повномасштабне військове вторгнення в Україну.
Метою Путіна були не якісь окремі території України, а саме геноцид, тобто знищення української державності й тотальна русифікація українських громадян.
Все інше можна вважати вже традиційною пропагандистською кремлівською риторикою, метою якої є введення в оману світової громадськості. Агресор кинув виклик діючій системі міжнародних відносин та безпеки, заснованих на міжнародному праві та механізмах запобігання нової світової війни. Росія прагне руйнування існуючих демократичних альянсів заради власного деспотичного домінування на значній частині євроазійського політичного та економічного простору.
Два роки тому російські війська вторглися одночасно з 9 різних напрямків на півночі, сході та півдні України. Сумарно, у вторгненні було задіяно не менше 220 тисяч російських військових з елітних та найбільш підготовлених загально військових частин. Більшість країн світу не вірили, що Україна вистоїть, даючи тоді ЗСУ максимум декілька діб на оборону Києва та кілька тижнів на оборону всієї території України. При чому такі повідомлення американської розвідки базувалися на російських даних, тобто завданнях, які сам собі ставив Кремль та свідомо давав витік інформації західним спецслужбам, щоб ті доповідали своїм урядам, вводячи їх в оману щодо потенціалу ЗСУ та готовності українського народу дати відсіч агресору.
Завдяки героїзму воїнів та стійкості суспільства, Україна витримала найважчі перші тижні повно масштабного вторгнення і збройної агресії. Ворожі плани "бліцкригу" було зірвано. За ці два роки Україна здобула низку визначних перемог: вигнання окупантів з півночі, контрнаступ на слобожанському напрямку, визволення Херсону і правобережної частини області. Загалом, силами оборони України звільнено понад 50% території, окупованої після 24.02.2022. Сили оборони розширюють контроль над морською акваторією і методично знищують ворожий флот. Війна періодично переходить на російську територію.
Російська авіація зазнає втрат як у небі, так і на своїх летовищах. Сумарні втрати росіян у живій силі перевищили 410 тисяч. Окупанти втратили понад 6,5 тисяч танків, 12,5 тисяч бронемашин, 10 тисяч артилерійських систем, тисячу реактивних систем залпового вогню, більше 600 систем ППО, майже 700 бойових літаків і гелікоптерів, 25 кораблів, катерів і субмарину. Українська армія після двох років повномасштабної війни з Росією стала найдосвідченішою в Європі, і єдиною, яка не тільки має досвід війни із ЗС РФ, а може реально здолати російську армію при необхідній технічній та фінансовій допомозі країн заходу. Україна вдячна міжнародній коаліції, яка протягом двох років робить дуже важливий внесок у підтримку української боєздатності.
Росія налаштована на тривалу війну на виснаження, залучає підтримку інших авторитарних агресивних режимів. Тому табір демократичних держав повинен повсякчас збільшувати свою ефективність, аби не дати Києву не тільки програти у тривалій перспективі, але й змусити Кремль повністю вивести свої війська з території України. Ця війна завершиться або поразкою путінізму, як ідеології сучасного російського фашизму, або крахом діючої системи міжнародних відносин та безпеки. Виглядає, що третього варіанту не існує. Прийняття Заходом мирного плану Путіна з втратами та російською інкорпорацією українських територій є шляхом до повної поразку демократичного світу.
Тоді точно відразу почнеться штурм Тайваню, а потім РФ піде в наступ на Європу, а також робитиме насильницькі територіальні придбання в Закавказзі та Центральній Азії. США буде зведена до рівня країни з домінацією у Північній Америці, а НАТО перетвориться у притулок частини європейських країн, яких Кремль залишить в спокої в обмін на визнання його домінації над захоплених військовим шляхом євроазійських просторів.
В результаті, Трамп "поверне не велич Америки у світі", як він заявляє про це у передвиборчій кампанії, а лише отримає домінацію на південь від південного кордону і то лише до Панамського каналу. Варшава відчує хибність своєї політики тиску на Україну, бо буде під небезпекою широкомасштабного військового вторгнення, країни Балтії та Молдова будуть повернуті до складу нового путінського СРСР, Фінляндія втратить частину прикордонних з РФ територій. Це буде ціною зволікань з реальною допомогою новітніми озброєннями Україні. Тому те, що зараз робить частина політиків у США та Європі не просто гірше варіанту нової Мюнхенської змови 1938 року, що призвела до Другої світової війни, це поховання на десятиліття, а може і довше демократичних цінностей, які не виявили імунітету спротиву російському ковіду путінізму та реваншу диктаторських режимів. Цього в жодному вигляді не можна допустити.
Тому вихід один: "демократичні сили усіх країн світу – єднайтеся!"
