Більшість оглядачів аналізують законопроєкт щодо допомоги Україні, і погоджуються з тим, що законопроєкт цілком прийнятний: пристойна загальна сума, яка призначена не тільки ВПК Сполучених Штатів, але й напряму Україні.
А ще багатьом подобається виступ перед пресою спікера Конгресу Майкла Джонсона, який наполягає, що допомога Україні – критично важлива і мало не є метою його політичного життя. Якусь з ним дуже ефективну роз’яснювальну роботу провели? Чи, може, отримавши від Дональда Трампа гарантії, що республіканці не будуть голосувати за його відставку, він осмілів і почав проголошувати не дуже популярні серед однопартійців, але тверезі думки?
Проте все це – зовнішнє оформлення, медійний орнамент ситуації. А Україні потрібні не слова і навіть не проголосований Конгресом і Сенатом законопроєкт щодо підтримки. Нам потрібні реальні зброя і гроші, при чому, якнайшвидше. І тут, на жаль, можливі варіанти.
Нагадаю, що у Білому Домі існує так звана неформальна «партія миру», яка неофіційно наполягає на переговорах Україні і Росії на умовах агресора, тому її вірніше називати «партією капітуляції». До неї зазвичай відносять Держсекретаря США Ентоні Блінкена і радника з національної безпеки Джорджа Саллівана. Ідеологічне обґрунтування їм забезпечує провідний аналітик центру RAND С. Чаррап, якого, до речі, охоче цитують у російському мракобісному збіговиську «Валдайський клуб».
Зовсім не факт, що «партія капітуляції», яка у зв’язку з політичною турбулентністю у США отримала серйозний вплив на ситуацію, після прийняття законопроєкту відмовиться від свого підходу. І є варіант, коли допомога Україні піде не відразу.
Тому оптимістичний сценарій – це коли після рішення Конгресу і Сенату зброю нам почнуть відвантажувати зі складів у США, а американський ВПК буде поповнювати складські запаси паралельно. І тоді фронт в Україні відчує покращення через два-три тижні.
Песимістичний сценарій – коли у Штатах буде прийнято рішення спочатку розкрутити свій ВПК, потім допомогти Ізраїлю, а лише потім Україні. І тоді це затягнеться щонайменше на пів року.
Тобто, весна-літо однозначно будуть важкими. І вирішальними, як це ні тривіально.
