Колись закінчиться війна, яка вже перетворилася на частину нашої щоденної реальності, і на московсько-українському кордоні вщухнуть останні постріли. Якщо повоєнне майбутнє України більш-менш зрозуміле, то прийдешнє РФ нагадує блукання в лабіринті безвихідних ситуацій.
Майбутнє України
Україна збереже державність, у чому наразі не сумніваються навіть такі запеклі московські імперіалісти, як К. Затулін. Війна пришвидшує всі суспільні процеси, що дає підстави для стриманого оптимізму стосовно майбутніх змін політичного та економічного устрою нашої держави. Прийдешній суспільний лад знаходиться в прямій залежності від перемоги у війні: її ціни та умов подальшого мирного існування.
Країни, що належать до західної цивілізації, сприятимуть повоєнному відродженню і швидкому розвитку України. Як не дивно, цьому чимало посприяє величезний державний борг – кредитори зроблять усе можливе, щоб повернути позичені нашій державі гроші. З метою запобігти корупції та розкраданню коштів, допомога виділятиметься на конкретні програми, під пильним контролем Заходу.
Можна стверджувати, що попри всі труднощі та негаразди, спираючись на західну допомогу, українська нація докладе зусиль, аби зробити повоєнну Україну кращою за довоєнну.
Поточна ситуація на РФ та можливість мирних переговорів
Чого не можна сказати про майбутнє Росії. За поточних політичних, економічних та соціокультурних аспектів її існування гарні сценарії майбутнього видаються не лише недосяжними, але й у багатьох відношеннях неможливими. Для кремлівських чекістів будь-яке компромісне завершення війни, зменшить їх вплив у країні, і сприйматиметься як послаблення влади.
Будь-які переговори про мирне врегулювання, які змусять Кремль поступитися хоч чимось, сприйматимуться підвладним населенням за слабкість режиму. В цьому немає нічого дивного: якщо сила дає право, то прояв слабкості руйнує легітимність влади.
Наразі навіть галаслива московська пропаганда не в змозі приховати прояви деградації влади. За два роки війни в Україні РФ втратила майже весь склад професійної армії та тисячі одиниць різних видів військової техніки. Чорноморський флот зазнав важких втрат, його рештки бояться виходити в українську акваторію Чорного моря. Газпром виштовхують з європейських ринків, збитки становлять сотні мільярдів доларів. Мільйони підданих втекли з РФ. Такі, у загальних рисах, «інвестиції» імперії у війну з Україною. Які ж вони дали «дивіденди»?
До активу можна зарахувати загарбання українського Приазов’я в перші дні повномасштабного вторгнення. На тому все і скінчилося.
Володіючи десятикратною перевагою практично в усьому, РФ досягло виключно Піррових перемог. Рясно засипаючи трупом своїх вояків українську землю, лише після багатомісячних боїв армія мародерів, захопила декілька повністю зруйнованих невеличких міст Донеччини. Гора породила мишу.
Швидко зменшується кількість імперців, які бажають померти в Україні за кількасот тисяч рублів. Виплати найманцям та компенсації родинам загиблих, помножені на інші військові витрати, швидко спустошують фінансовий ресурс імперії, яка перебуває під тиском міжнародних санкцій, спричинених її агресивною політикою.
Враховуючи викладене, спробуємо змоделювати подальші варіанти розвитку подій на РФ.
Фантастичний варіант
Ймовірність того, що РФ переможе Україну становить мізерні долі відсотка. Не можливо перемогти націю, яка б’ється за свою свободу. СССР, який мав потугу набагато більшу за РФ, програв війну в Афганістані, який вельми поступався сучасній Україні за економічними, технологічними та військовими показниками, не кажучи вже про міжнародну підтримку.
Москва завжди перемагала Україну виключно за рахунок нацьковування одних українців на інших, наприклад, Пушкаря на Виговського чи Винниченка на Скоропадського. Сподіваємось, що нашим громадянам вистачить здорового глузду, розв’язати всі внутрішні протиріччя в мирний спосіб.
Але заради повноти, розглянемо, що дасть Москві реалізація цього малоймовірного варіанту розвитку подій.
Поза сумнівом перемога над Україною збільшить підтримку кремлівського режиму московським населенням, посилить диктатуру чекістів. На деякий час імперія уникне неминучого розпаду. Перемога посилить вплив РФ на країни Східної і Центральної Європи, Кавказу та Центральної Азії. Якщо це можна вважати позитивними наслідками, то на цьому вони практично вичерпуються.
Перемога у війні поглибить ізоляцію Росії на міжнародній арені. Країни Заходу вважатимуть подібний результат війни неприйнятним і запровадять додаткові санкції проти РФ. Нові санкції посилять ефект попередніх, що поглибить процеси економічного занепаду та деградації імперії.
Ізоляція РФ унеможливить розвиток науки та технологій, оскільки їх основне джерело – країни європейської цивілізації, з якими обірветься практично вся співпраця. Пільгові кредити чи гуманітарна допомога, у вигляді курячих гомілок з Китаю чи Індії, знаходяться в царині малоймовірних подій.
І це тоді, коли імперія потребуватиме чималих грошей на відновлення загарбаних територій, виплати ветеранам, інвалідам війни та родинам загиблих. За час війни економіку імперії перевели на військові рейки, і її конверсія також потребуватиме величезних фінансових вкладень.
В умовах величезного фінансового дефіциту, панівний режим почне урізати всі можливі програми, безпосередньо не пов’язані з утриманням влади. Розчаровані безгрошів’ям ветерани армії РФ, криміналізованої залученими до неї карними злодіями, створять численні злочинні угруповання, які зроблять ситуацію в середині імперії ще більш хисткою.
Вірогідно, щоб каналізувати небажані агресивні настрої, Кремль розпочне нову війну. Перемога в якій зовсім не очевидна для країни із деградованою економікою та технологіями минулого століття. Якщо війна розпочнеться в Європі, то рішучі дії західних країн, навчених минулими помилками, гарантують поразку РФ. Якщо Росія розв’яже війну в Центральній Азії, то Китай дасть Москві швидко зрозуміти, чия тут зона геополітичного впливу.
За військовою поразкою почнеться неминучий розпад імперії. Якщо режим не наважиться на нову війну, згадані вище внутрішні проблеми спричинять стагнацію та занепад з подальшим крахом імперії.
Парадоксально, але перемоги часто-густо дозволяли московській владі консервувати наявний стан і гальмувати прогресивний розвиток країни. Перемога над Наполеоном відстрочила на півстоліття скасування кріпацтва, а розгром III Рейху подарував кількадесят років животіння людожерському режиму московського більшовизму.
Отже, в разі перемоги над Україною, путінізм очікує сценарій, подібний до долі сталінізму, який переміг Німеччину, а потім самоліквідувався під вагою власних протиріч.
Багатолітня позиційна війна
Українська армія, за підтримки громадянського суспільства, продемонструвала здатність, в умовах вкрай обмежених ресурсів, тривалий час ефективно протистояти ворогу, який переважав у всьому, крім мотивації воїнів. Не виключено, що в умовах багатолітньої позиційної війни допомога Україні, від західних країн, зазнаватиме певних коливань, але ніколи не припиниться остаточно.
Українці боронять у війні не тільки незалежність держави, але й саме право на подальше існування своєї нації. Це потужно мотивує армію та суспільство, що разом з західною підтримкою, створює умови для перемоги навіть у довготривалій війні.
На РФ спостерігається інша тенденція: охочих воювати меншає, що змушує панівний режим збільшувати виплати найманцям. Ведення бойових дій та утримання окупованих територій вимагатиме все більших фінансових та людських ресурсів.
Продовження війни погіршуватиме відносини РФ з іншими країнами. Тривала військова агресія та порушення міжнародного права спричинять нові санкції та поглиблять міжнародну ізоляцію.
Війна погіршить і без того невисокий рівень життя населення РФ, посилить втому від війни, зросте кількість випадків дезертирства військовиків, зменшиться підтримка влади. Різні політичні сили скористаються нагодою для досягнення власних цілей, що загострить внутрішньополітичну ситуацію.
Україна намагатиметься перенести бойові дії на ворожу територію. Палатиме все більше московських НПЗ, електростанцій та інших об’єктів критичної інфраструктури. Події 2023 – 2024 років показали, що й без українського втручання багато населених пунктів Московії залишилися взимку без тепла та світла, а периферія потерпала від повеней та пожеж.
Під тиском українських атак та природних катаклізмів імперія відчує брак харчів, палива та інших продуктів першої необхідності. З імперії почнуть тікати всі, хто тільки зможе. Ічкерія, як і в 90-ті роки минулого століття, скористається нагодою для відновлення незалежності. Не виключено, що до неї долучаться народи Ідель-Уралу та Сибіру.
Оскільки всі сили чекістський режим кине на завоювання України, сил протистояти визвольному руху поневолених Москвою народів забракне. Слідом за Ічкерією, як і в 90-ті роки, незалежність проголосять Татарстан, Уральська чи Сибірська республіки. Не пастимуть задніх й інші «суб’єкти федерації». На імперію очікує дезінтеграція.
Україна перехопить стратегічну ініціативу у війні та переможе РФ
В разі реалізації цього, найбільш вірогідного варіанту розвитку подій, РФ стрімко втратить престиж та авторитет навіть серед країн ОКДБ. Тоді вже не тільки Вірменія, але й Казахстан, Киргизстан та інші зроблять дії, спрямовані на вихід з під московської оруди.
Послаблення панівного режиму спонукає навіть «хороших русских» на дії більш рішучі, ніж участь в легітимізації Путіна на виборах, чи карнавали з ліхтариками та туалетними йоржиками.
Успіхи України не тільки заохотять її до перенесення війни на територію ворога, але й посилять лави бійців РДК, батальйону «Сибір» та інших організацій реальної опозиції московському чекізму. Для Москви імперіалістична війна перетвориться на громадянську.
Зайве казати, що нагодою скористаються більшість поневолених Москвою народів, що призведе до утворення нових незалежних національних держав. Україна, як і за часів визвольних змагань УПА, перетвориться на головну рушійну силу антиколоніальної боротьби на території РФ.
Усунення Путіна шляхом заколоту
Переворот спричинить потужну політичну нестабільність імперії. Особи, які здійснять заколот, мусять розв’язати одночасно кілька завдань: обґрунтувати свою легітимність, нейтралізувати конкурентів, утримати український фронт, опанувати силові структури, отримати визнання урядів інших країн, досягти прихильності московської олігархії та ще багато чого.
Існує висока вірогідність, що в загальних рисах повторяться сценарії Лютневої революції чи Жовтневої контрреволюції 1917 року. Через значну кількість складових, які не можливо прорахувати, подальші конкретні події важко передбачити.
У будь-якому разі, посиляться процеси дезінтеграції імперії, під загрозою опиняться залишки соціальної стабільності, з РФ почнуть тікати останні іноземні інвестори. Внутрішня нестабільність посприяє краху, і так уже занепалого, міжнародного престижу.
Поза сумнівом, новий режим поквапиться перекласти відповідальність за критичний стан на попередників. Аби світ не дізнався про участь заколотників у злочинах попереднього режиму, путінську камарилью ліквідує «революційна стихія повсталого народу». Заколотники намагатимуться переконати міжнародну спільноту зняти санкції та припинити судові розслідування злочинів рашизму.
Через величезну кількість змінних, наслідки заколоту можуть коливатися від перетворення залишків РФ на подобу єльцинської Росії, що вдаватиме бажання збудувати демократію, до політичної ізоляції та утворення нової версії сталінізму – тоталітарного режиму, на кшталт північнокорейського. Збереження чи розпад РФ перебуває у прямій залежності від здатності заколотників опанувати контроль над ситуацією в державі.
Спецоперація «спадкоємець Путіна»
У цьому випадку путінських спадкоємців очікує розв’язання тих самих проблем, що можновладців попереднього варіанту розвитку подій. На РФ не можливо передати владу наказом чи заповітом. Процес ускладнює консолідація влади Путіним, здійснена за роки його багатолітнього царювання.
Послаблення «владної вертикалі» на момент передачі трону, може спонукати до політичної боротьби різні владні фракції та групи інтересів. В залежності від перемоги котроїсь з них, спадкоємець може продовжити курс Путіна або змінити політику імперії. У прямій залежності від цього, перебувають продовження війни в Україні, міжнародна політика, економічна ситуація в імперії разом з інвестиційним кліматом.
Конкретний розвиток подій, як і в попередньому варіанті, важко передбачити, через високий ступінь невизначеності багатьох складових.
Для України важливо скористатися послабленням РФ у момент перезавантаження влади, і зробити все можливе, щоб покласти край московській імперії та імперіалізму.
Москва влаштовує апокаліпсис
Зберігається певний ступінь вірогідності спроби Москви припинити війну, через влаштовану техногенну катастрофу, яка примусить Україну та її західних партнерів погодитися на мир на умовах РФ. Можливі інструменти: застосування ядерної зброї, підрив атомних станцій, знищення гребель найбільших українських гідроелектростанцій чи інші масштабні катастрофи.
Без сумніву, подібні дії спричинять збурення міжнародної спільноти, потужну критику РФ, нові санкцій та подальшу ізоляцію імперії. Московію очікують великі фінансові збитки внаслідок жорстких ембарго та втрату інвестицій.
Радикальність дії відштовхне від Росії навіть найбільш прихильні до неї країни, бо вони позбудуться залишків довіри до знавіснілого московського тирана. Не виключено, що подібні вчинки режиму кремлівських чекістів спонукають уряди західних країн до більш рішучих дій, з військовою відповіддю включно.
Погіршення зовнішньополітичної ситуації потягне за собою дестабілізацію в середині країни. Московські опоненти імперської влади та провідник національно-визвольних рухів не забаряться з кроками, які послаблять панівний режим та збільшать їх власний вплив.
Загалом, спричинення техногенної катастрофи дає Кремлю вигоду лише в короткостроковій перспективі, а стратегічно призведе до серйозних політичних та економічних наслідків, які можуть поставити під сумнів доцільність подальшого існування імперії.
Підсумок
Будь-яке моделювання спрощує реальність, і відрізняється від неї як карта від території. І все ж прогнозування допомагає передбачити вірогідний хід подій, і приготуватися до можливого розвитку ситуації.
Схоже Україна отримує шанс скористатися сприятливою нагодою, коли гарні сценарії прийдешнього для її агресивного сусіда видаються малоймовірними. В будь-якому разі, майбутнє Європи та світу визначить мужність української нації, та наша рішучість покінчити з московським імперіалізмом.
