Зацикленість Мар’яни Безуглої на перестановках у військовому командуванні від початку здавалась дивною. Яку мету вона переслідує, достеменно невідомоАле це точно не "наведення ладу" у військовій верхівці – бо працювало до Мар’яни, працюватиме і після неї.
Дещо стало вимальовуватись, коли нардепка зайшла на друге кадрове коло. Вона збила з посади колишнього головкома Залужного, систематично поливаючи його брудом майже три місяці – аж до моменту звільнення.
Тоді, за її оцінкою, Сирський був "старою школою", чия "воля і жорсткість зіграли ключову роль в захисті Києва, а Харківський контрнаступ взагалі був “авторським проєктом". Проте минуло всього три з гаком місяці з моменту призначення Сирського на посаду головкома, і історія повторилась знову: Безугла його нещадно хейтить і розводить зраду.
Саме з подачі одіозної нардепки в інформаційному полі зароджується чергова дискусія з приводу нібито відставки Сирського і призначення замість нього генерал-лейтенанта Євгена Мойсюка.
Цікаво, що вкидати в інфополе Мойсюка Безугла почала ще в січні 2024 як кандидата на заміну Залужному. Тоді протягнути його не вийшло, то зараз спроба номер два?
Один лише факт, що за нього впрягається настільки неоднозначна особа як Мар’яна Безугла, змушує задуматись над тим, що стоїть за її бажанням призначити головнокомандувачем саме Мойсюка. Як то кажуть, скажи мені хто твій друг, я скажу хто ти.
Насправді лобіювати кадрові перестановки у вищому військовому керівництві раз на пів року – дуже погана ідея, яка нічим добрим для нас не закінчиться незалежно від прізвищ.
