У відносинах між Києвом і Вашингтоном може виникнути ще одна тріщина — через занадто тісне співробітництво України і КНР
Нагадаємо, що в числі питань, які обговорюватимуть президенти України і США під час візиту Володимира Зеленського наприкінці липня, очікується надання Україні статусу MNNA — основного союзника США поза НАТО. 6 травня на спільній пресконференції в Києві за підсумками переговорів з держсекретарем США Ентоні Блінкеном Зеленський повідомив, що він і Блінкен обговорили формат фундаментальної стратегічної підтримки України з боку США. На 18 червня готувалося позачергове засідання Верховної Ради для прийняття звернення до Конгресу США про надання Україні статусу MNNA, проте 17 червня глава фракції «Слуги народу» Давид Арахамія повідомив, що «вирішили відкласти це на осінь, щоб дочекатися результатів візиту президента України в США» .
[size="5"]
Проблема №1 для Байдена[/size]
Ось тільки для Джо Байдена проблема №1 у зовнішній політиці — це все-таки не Росія, а Китай. І це чітко проявилося під час його недавнього європейського турне: тема китайської загрози звучала лейтмотивом на переговорах президента США з партнерами по G7 і союзниками по НАТО. Лідери країн НАТО на саміті в Брюсселі 14 червня ухвалили заяву, в якій говориться, зокрема, що «заявлені Китаєм прагнення і напориста поведінка є системними викликами для заснованого на правилах міжнародного порядку і областей, що мають важливе значення для безпеки Альянсу».
Військовий бюджет США на 2022 р. демонструє поворот на Китай. Фінансування військово-морського флоту збільшиться на $4,6 млрд. Крім того, $5,1 млрд передбачено на Тихоокеанську ініціативу стримування, створену для протидії Китаю. Зокрема, Пентагон планує збільшити інвестиції в ракети, такі як Tomahawk виробництва Raytheon Technologies (RTX.N) і Standard Missile 6, як підкреслює агентство Reuters, «щоб тримати Китай у страху».
Тому зовсім не факт, що Байден дивитиметься на Україну тільки з точки зору стримування Росії. Байдену важливо стримувати також і Китай. Тому Вашингтон буде звертати пильну увагу, по-перше, на українсько-китайський обмін технологічними рішеннями і військово-технічною інформацією, а по-друге, на преференції, створювані в Україні китайським структурам.
[size="5"]
Кому дістанеться «Мотор Січ»[/size]
Місяців пʼять тому можна було б стверджувати, що Україна в цьому плані чиста, як сльоза. Наприкінці січня Зеленський своїми указами ввів в дію два рішення РНБО про введення санкцій проти китайських інвесторів українського АТ «Мотор Січ», в тому числі проти компанії Skyrizon і її президента, а також її генерального представника в Україні. Зроблено це було відразу після того, як міністерство торгівлі США ввело санкції проти компанії Skyrizon, заявивши, що вона загрожує національній безпеці США. Глава відомства Вілбур Росс підкреслив, що Skyrizon має тісні звʼязки з китайською армією.
23 березня Зеленський своїм указом ввів у дію рішення РНБО від 11 березня, що стосується АТ «Мотор Січ». Саме рішення не оприлюднене, оскільки має гриф «для службового користування». Секретар РНБО Олексій Данілов повідомив, що, згідно з цим рішенням, «підприємство "Мотор Січ" найближчим часом законним способом буде повернуто у власність української держави». Він додав, що Росія «має безпосереднє відношення спільно з Китаєм до спроб захоплення підприємства "Мотор Січ"», і підкреслив: «Україна не може дозволити собі, перебуваючи в стані війни, віддати в чужі руки підприємство, від якого залежить українська обороноздатність».
Ще раніше, 4 березня, Арахамія в ефірі «Прямого» повідомив: «Цього тижня ми будемо подавати законопроєкт про націоналізацію "Мотор Січі"». 12 березня голова партії «Слуга народу» Олександр Корнієнко заявив, що цей законопроєкт може бути внесений через два-три тижні. 20 березня СБУ похвалилася, що за її матеріалами Шевченківський райсуд Києва наклав арешт на цілісний майновий комплекс і 100% акцій АТ «Мотор Січ».
Однак далі все застопорилося. Анонсований «слугами народу» законопроєкт досі так і не внесено до парламенту. А 22 червня віцепремʼєр — міністр з питань стратегічних галузей промисловості України Олег Уруський повідомив Uaprom.info, що націоналізації АТ «Мотор Січ» не буде. «Ми не говоримо про націоналізацію. Йдеться про контроль держави над стратегічним підприємством, — сказав Уруський. — Я думаю, що буде проведена докапіталізація "Мотор Січі" і в кінцевому підсумку контрольний пакет акцій буде у держави». Він зізнався, що «це все поки що в стадії обговорення і аналізу».
Отже, в березні Данілов чітко говорив про повернення підприємства в держвласність. А тепер Уруський говорить про докапіталізацію, завдяки якій держава отримає контрольний пакет акцій. Тобто, як можна зрозуміти, фактично це буде спільне підприємство з китайцями. Але не держпідприємство. Звичайно, тут можна сказати «яка різниця», але навряд чи з цим погодяться американці.
[size="5"]
Нова дружба[/size]
Судячи з усього, на Банковій дійсно змінилася концепція. І зараз там мають намір максимально компенсувати китайській стороні неприємності на «Мотор Січі».
Про це свідчить і різка активізація українсько-китайських контактів, що спостерігається в останній місяць, під час яких обговорюються грандіозні плани співробітництва. Навряд чи це було б можливим, якби умови взаємовідносин двох країн дійсно серйозно зіпсувалися через «Мотор Січ».
Наприклад, 10 червня перший віцепремʼєр — міністр економіки України Олексій Любченко обговорив з послом КНР в Україні Фань Сяньжунем реалізацію спільних інвестиційних проєктів. Сторони акцентували на важливості підписання найближчим часом міжурядової угоди про поглиблення співпраці в галузі будівництва інфраструктури. Такий крок дозволить почати підготовчу роботу для запуску інвестиційних проєктів, у тому числі будівництва дороги Полтава — Олександрія та інших доріг, вартість яких становитиме близько $1,1 млрд.
Крім того, з боку китайських партнерів було наголошено на важливості реалізації міжурядової ініціативи України і КНР в рамках китайського проєкту «Один пояс і один шлях». Ідеться про підготовку дорожньої карти виконання Програми співробітництва між двома країнами в рамках спільного будівництва «Економічного поясу Шовкового шляху» і «Морського Шовкового шляху XXI століття».
Як бачимо, Україна чітко вписана в китайські плани. І Київ чітко допомагає Пекіну ці плани реалізувати.
24 червня посол КНР в Україні Фань Сяньжун провів пресконференцію, на якій повідомив, що уряди України і Китаю активно працюють над тим, щоб підписати угоду про безвізовий режим. За його словами, підписання такого документа створить максимальні зручності для поїздок громадян двох країн і сприятиме взаєморозумінню і взаємовигідній співпраці між державами. Нагадаємо, що ще 23 березня Зеленський підписав указ про безвізовий режим для китайців з 1 квітня по 30 вересня 2021 р. І ось тепер все йде до того, що безвіз для китайців буде діяти на постійній основі.
Оскільки населення КНР в 30 разів перевищує населення України, неважко припустити, що число українців, які скористаються безвізом з КНР, буде мізерним у порівнянні з числом китайців, які по безвізу вʼїдуть в Україну. Потік китайців буде стимулюватися двома мотивами. По-перше, Україна межує з країнами Євросоюзу і має асоціацію з ЄС. Тому не виключено, що ми отримаємо на своєму західному кордоні проблему у вигляді китайських мігрантів, які бажають проникнути в ЄС. А по-друге, з 1 липня в Україні запускається ринок землі. І це відкриває для китайців нові можливості, про масштаб яких ми можемо поки що тільки здогадуватися.
Також в останні дні в Telegram-каналах зʼявилася інформація, з посиланням на джерела на Банковій, про підготовку візиту Зеленського в КНР в рамках його азіатського турне. Ще на початку року заступник керівника Офісу президента і дипломатичний радник Зеленського Ігор Жовква повідомив, що на друге півріччя заплановане азіатське турне, під час якого Зеленський відвідає Республіку Корея, Вʼєтнам, Таїланд і Сингапур. Так ось, зараз цей маршрут начебто доповнюється Китаєм. За повідомленням цих джерел, основний акцент буде зроблений на залучення китайської сторони до реалізації інфраструктурних проєктів в Україні. Можна припустити, що китайці будуватимуть обʼєкти «Великого будівництва» Зеленського за гроші китайських же кредитів.
[size="5"]
Подвійна гра Банкової[/size]
Є вже і ознаки того, що Україна заради Китаю готова сваритися з Заходом. 25 червня американське агентство Associated Press повідомило з Женеви, де 21 червня почалася сесія Ради з прав людини ООН, що Україна під тиском Китаю відмовилася від підтримки заяви, яка вимагає від Китаю дозволити негайний доступ незалежних спостерігачів для перевірки дотримання прав людини в західному регіоні КНР Сіньцзяні, звідки надходять повідомлення про систематичне порушення прав 10 млн мусульман-уйгурів. Заяву, представлену Канадою, підтримали 44 країни, Україна недовго була 45-ю, але потім свій підпис відкликала, стверджує AP.
Ця історія отримала продовження. 27 червня китайська пропагандистська газета Global Times, розрахована, як видно вже з її назви, на всесвітню аудиторію, опублікувала статтю «Вихід України з заяви про Сіньцзян оголює фасад Заходу». У статті подається дуже цікаве пояснення причин зміни позиції України: «Україна очікувала від Заходу допомоги в плані безпеки і економічного розвитку, щоб протистояти тиску з боку Росії і допомогти вирішити її основні побоювання з приводу Криму. Тепер зʼясовується, що Захід підтримує тільки на словах. Гарантій безпеки Україні він не надав. А Україна хоче дати зрозуміти Заходу про своє невдоволення».
Проілюстрована стаття карикатурою: Зеленський на моторному човні «Україна» мчить геть від вітрильника «Антикитайський табір». Вітрильник, до речі, поцяткований тріщинами і ось-ось піде на дно разом з порваним вітрилом «Права людини».
Звичайно, було цікаво дізнатися реакцію офіційного Києва. І вона була продемонстрована вже 30 червня, коли в Києві відбулася урочиста презентація першого тому видання «Сі Цзіньпін про державне управління в Китаї» в українському перекладі. Міністр Кабінету Міністрів Олег Немчінов зачитав привітання премʼєр-міністра Дениса Шмигаля. З вітальними словами також виступили Давид Арахамія і віцепремʼєрка з питань європейської та євроатлантичної інтеграції Ольга Стефанишина.
До речі, Стефанишина настільки розчулилася, що на своїй сторінці в Facebook написала пост «з любовʼю до філософії Сі Цзіньпіна». Але потім видалила його — напевно, усвідомила, що перестаралася. Справа в тому, що Стефанишина курирує в партії «Слуга народу» переговори про прийняття партії в ALDE — Альянс лібералів і демократів за Європу. А цінності європейських лібералів і демократів ну зовсім не збігаються з цінностями китайських комуністів.
Чи зуміє «Слуга народу» після всіх цих реверансів у бік КНР стати членом ALDE — це, звичайно, питання другорядне. Але ось точно не можна назвати другорядним питання про надання Україні статусу основного союзника США поза НАТО.
На даний момент цей статус мають 17 держав. Першими його отримали в 1987 р., за Рональда Рейгана, Республіка Корея, Японія і Австралія. 17-ю стала Бразилія в 2019 р. при Дональду Трампу. Звичайно, різні президенти керувалися різними міркуваннями. Але для нас важливо те, що зараз президент США — Джо Байден, який дивиться на світ з точки зору стримування Китаю. Якщо Україна не отримає статус MNNA, це означатиме, що Байден не побачив у Зеленського щирого бажання бути союзником. А побачив лише подвійну гру.
