Хтось досвистівся. І це навіть не Андрій Деркач. А хтось інший, хто на «Зе» починається, а на «кий» закінчується, але про все по порядку.
Вчора у Вашингтон Пост вийшла стаття, присвячена спробам Путіна впливати на президентські вибори у США і дискредитувати Дж. Байдена. І у цій статті містяться посилання та цитати із супер-секретного звіту ЦРУ Worldwide Intelligence Review, який був підготовлений 31 серпня.
Згідно з цим звітом, народний депутат України Андрій Деркач поширював інформацію негативного характеру про Байдена всередині Сполучених Штатів через лобістів, Конгрес, ЗМІ та контакти з особами, близькими до Президента Трампа.
За висновками ЦРУ, Путін та вищі посадовці РФ «знали та, ймовірно, направляли інформаційну спецоперацію росії, спрямовану на очорнення колишнього Віце-президента США, підтримку чинного Президента США та розпалювання громадянського конфлікту напередодні виборів у США у листопаді.»
Після цього звіту Деркача внесли до американського санкційного списку за те, що він персонально «вів інформаційну кампанію під прикриттям, зосереджену на створенні фальшивих та безпідставних наративів стосовно посадовців США напередодні президентських виборів 2020 року.»
Зокрема, Деркач оприлюднив «відредаговані аудіо записи та іншу не підкріплену доказами інформацію, яка пізніше була надрукована у західних ЗМІ.»
Стаття містить ряд цікавих і добре вивірених формулювань, при бажанні кожен може з нею ознайомитися на сайті WP.
Що ми маємо у підсумку?
Путін грає на стороні Трампа, активно втручаючись у передвиборчі перегони у США, викривлюючи громадську думку та вкидаючи інформаційні бомби проти Байдена. Одним із інструментів цієї кампанії став Деркач, колишній випускних Вищої Червонопрапорної школи КДБ СРСР імені Ф. Е. Дзержинського і за сумісництвом – агент впливу росії у Верховній Раді України.
Основною мішенню цієї кампанії був і є Байден, суперник Трампа на президентських виборах. Але ми ж пам’ятаємо, як путін пишається своїми многоходовочками. Росія ніколи не відмовить у задоволенні убити двох зайців. Тому другим «співрозмовником» на «плівках Деркача» став Порошенко.
Ну а далі шляхи плівок розділилися. У Штатах росіяни продавлюють тему корупції Байдена, а в Україні російські агенти намагаються розкачати «Порошенко-гейт», посилаючись на це творіння звукозаписувальних студій КДБ-ФСБ.
У Штатах тему плівок підхопив Трамп у своєму сумнозвісному твіті. Щоправда, потім щось пішло не так, твіт довелося витерти, тему зам’яти, Деркача внести у санкційний список і сидіти не відсвічувати.
В Україні «плівки Деркача» поніс на щиті особисто Зеленський. Ніс-ніс, як то кажуть, і на порозі впав. Тому що звинувачення у втручанні в американські вибори – це як сифілітичний ніс у поважному товаристві. Тобто на тебе будуть дивитися, але близько не підійдуть і руки не потиснуть. І ти такий ходиш всіма ігнорований, а потім бац – і помираєш у бідності, тому що твої рахунки, майно та акції заблоковані, а ти сам боїшся вистромити носа з Кончі-Заспи.
Зеленського закопає його звичка відкривати рота на сумнівних конференціях. Для нас це добре, звичайно, особливо враховуючи, що він фізіологічно не може вчитися на помилках, ні на своїх, ні на чужих.
