Половина європейського турне президента Байдена вже належить історії. Офіційні заключні документи саміту Сімки та брюссельського саміту НАТО опубліковано, а відтак у аналітиків є можливість зрозуміти орієнтовну узагальнену консолідовану позицію Заходу із багатьох стратегічних геополітичних питань, в тому числі і питанні України.
Для нас погляд на положення документів щодо нашої держави є також важливим і у контексті триваючої підготовки президента США до женевського саміту з Путіним 16 червня, адже цілком зрозуміло, що очільник Білого дому на цих переговорах буде представляти увесь колективний Захід.
Перше - Захід залишає двері НАТО відкритими для України і підтверджує попередні рішення Бухарестського саміту 2008 року про те, що такий процес приєднання буде йти саме через інструмент Плану дій щодо членства (якими б іншими шляхами не хотіла нас вести команда Зеленського, а відповідь та єдино вірний шлях є незмінним). Така собі оригінальна відповідь Вашингтону на «наполегливі домагання Зеленського» щодо конкретних дат отримання Україною ПДЧ. Це також важливий сигнал саміту і власне чітка відповідь Путіну, що «червоні лінії» Кремля у питанні членства Украіни в НАТО на Заході не сприймаються. Добра новина, а особливо у контексті можливих спекуляцій та додумувань після «прес-релізного сумбуру» за підсумками телефонної розмови Зеленського-Байдена.
Друге, підтверджено чітку позицію Заходу на захист територіальної цілісності України у міжнародно визнаних кордонах, включаючи і Донбас, і Крим, і Чорне-Азовське моря, і Керченську протоку. Жорсткий сигнал Кремлю виконати Мінські домовленості, забрати свої війська з суверенної територіі України та від її кордонів, а також деокупувати Крим. Певним важливим гвіздком у програшну позицію Кремля є чітка фіксація розуміння Заходом, що Росія є стороною конфлікту, а не посередником. Позиція, яка пішла «на ура» за ініціативи Президента Європейської Ради Шарля Мішеля, і тепер відображена і в декларації лідерів Сімки - потужний нейтралізатор наративу Кремля про потребу прямого діалогу між Києвом та Донецьком/Луганськом та добрими посередницькими послугами Москви.
Третє, і Сімка, і НАТО відзначають чітку обумовленість подальшого інтеграційного поступку України до західних структур успішністю у реалізації внутрішніх суспільно-політичних та соціально-економічних реформ, в тому числі антикорупційної політики, децентралізації, реформи судової та безпекової сфери. При цьому реформування країни має здійснюватись у руслі міжнародних зобов’язань України. Зрозуміло, що порядок денний реформ - невід’ємна частина інтеграційного процесу та значна частина відповіді Заходу на питання Зеленського «Чому ми досі не в НАТО?».
До однозначних недоліків самітів поки можна зарахувати пом’якшення мови самітів у питанні санкцій проти РФ. Можливо трансатлантичний світ спеціально залишає «двері відчиненими» і для Росії, якщо там захочуть змінити свою політику. Для України ж це є сигналом із знаком мінус, адже за такими заграваннями з Москвою може забутися «формула Ісе-Шимі»: зміцнення санкцій проти РФ у разі потреби. Цей елемент від 2019 року поступово зникав, аби бути забутим цього року. А даремно. В Кремлі розуміють лише силу.
Важливо звернути увагу на Банковій, що лідери НАТО вирішили провести наступні саміти Альянсу у 2022 році в Іспанії, а далі - у Литві. А це означає, що вже можна починати працювати над запрошеннями для України взяти участь у цих заходах, аби потім не розводити сумно руками.
Продовжуємо уважно стежити за розвитком подій.
