Влада продовжує атакувати базові для національної ідентичності речі. Після спроби змінити символіку, назву країни, звучить пропозиція перейти на латинку.
Тому повторю свої аргументи проти відмови від традиційною для українців кирилиці:
1. Кирилиця - це фундаментальний елемент нашої тисячолітньої культури та ідентичності. Відмова від неї зробить нас слабшими, позбавить унікальності, відріже наступні покоління, які не читатимуть кирилицею, від культурної спадщини наших предків.
2. «Відмова від кирилиці відгородить нас від Росії і наблизить до Європи» - головний аргумент її прихильників. Проте насправді зміна письма може відіграти протилежну роль - посилення русифікації. Останні роки дедалі більше російськомовних громадян переходять на українську. Запровадження латинки створить додатковий бар‘єр і зупинить багатьох із них. Більш того, така зміна може спровокувати рух в протилежному напрямку - звична кирилична російська для багатьох (особливо, старших людей) буде простішою у використанні, ніж незнайома латинська українська.
3. Найуспішнішим прикладом переходу на латинку в історії є турецький. Швидкість (здійснено протягом 2 місяців) та ефективність реформи забезпечив політичний режим тодішньої Туреччини - авторитаризм на чолі з Ататюрком. Тому в Казахстані теж є шанси на успішну відмову від кирилиці. В Україні - ні, адже ми будуємо демократичну країну. Чи вже ні?
4. Варіант плавного переходу, із паралельним використанням кирилиці та латинки, означатиме фактичну тримовність в країні - дві українські та російська. Тож замість потрібної єдності отримаємо ще одну лінію розколу.
