Те, що на засіданні Європейської ради не домовилися про відновлення проведення самітів ЄС-РФ означає, що політичний “тандем Меркель-Макрон”, вже не має контрольного пакету впливу в Євросоюзі. Їхню пропозицію не прийняли представники, щонайменше, десяти країн ЄС.Німеччина і Франція, без попереднього узгодження з іншими членами Євросоюзу, намагалися простягнути Путіну руку дружби, що не може не турбувати Східну Європу, держави Балтії і країни Скандинавії. Через те, що меркельська ініціатива “перезавантаження відносин” з Росією провокує розкол Європи і створює великі тертя в оборонному блоці НАТО. Адже тоді для багатьох європейських членів Північноатлантичного альянсу стає зрозуміло, що в разі вторгнення Російської Федерації на їхню територію, Берлін і Париж не будуть захищати їх від “північного монстра”. Чим взагалі нівелюються усі попередні договори і домовленості про колективну безпеку країн-членів НАТО.
У такому разі, на перший план в колективній безпеці Європейського континенту висувається Велика Британія, як потужна політична і економічна сила, вплив якої, в минулі роки, вдалося зменшити “тандему Німеччина-Франція”, що потіснив Лондон з відведеного історією його провідного місця у Європі.
Велика Британія, яка є найбільш надійним союзником Сполучених Штатів у Старому світі, здатна об’єднати навколо себе країни, для яких постійне загравання Берліна і Парижа з Москвою створює проблеми.
Якщо Ангела Меркель і Еммануель Макрон бачать своїм союзником Путіна, то переконати їх у зворотному дуже важко. А “меркельтійність” німецької зовнішньої політики формувалася не один рік, і навіть після відходу від влади Ангели Меркель цієї осені, вся її спадщина, нароблена за довгий час перебування при владі, нікуди не подінеться.
І хоча важко сказати на чому ґрунтується така вперта прихильність канцлера Меркель до російського диктатора, проте, коли вона вперто пропонує “перезавантаження відносин” з Росією, то це означає одне, в Берліні готові обнулити всі попередні злочини Путіна, і цим надати йому індульгенції на усі злочини наступні.
Забувши про загарбання Росією українського Криму і окупацію частини Донбасу, про те, що Москва направляла агентів для вбивств своїх противників по всій Європі, використовуючи в європейських країнах хімічну зброю, вчинила терористичні акти, знищивши військові об’єкти в Чехії та Болгарії.
І якби у ЄС погодися з Меркель, то в такому разі, Європа б підтвердила правомірність того, що окупація Москвою Криму і російсько-українська затяжна війна на Донбасі, не створюють жодних перешкод для “Пакту по вічну дружбу Путіна-Меркель”.
І поки Велика Британія підтверджує свій захист країн Балтії та підтримує міжнародне право, не визнаючи окупації Росією Криму, німці підписують сумнівні угоди про збільшення поставок російського газу та шукають прихильності Москви.
Берлін і Париж планували проголосити про настання “нової ери”, за якої подібні до Путіна агресивні диктатори, можуть отримувати заохочення від західних урядів і абсолютно не звертати уваги на такі дратівливі речі, як демократія, свобода, права людини або недоброзичливість росіян до інших народів.
Сумно бачити, як нинішні лідери Франції та Німеччини, не криючись надають неприховану підтримку злочинному путінському режиму, що нічим не відрізняється від режиму Гітлера. Даючи цим хороший урок для Росії та Китаю, продовжуйте скрізь, де тільки вам заманеться, свою агресивну експансіоністську політику, а слабкий, аморальний і безхребетний Захід з часом з усім цим обов’язково погодиться.
І в той час, коли Велика Британія відкрито продемонструвала свою військову підтримку Україні в Чорному морі, не визнаючи “нового кордону” Росії в окупованому нею Криму, країни-лідери Європейського союзу зробили спробу “перезавантажити” відносини з Росією.
Можна задатися питанням, чому Меркель в червні висуває цю контроверсійну ініціативу, коли вона у вересні вже йде з великої політики, а останні регіональні вибори у Франції підтвердили, що переобрання Макрона на президентську посаду в 2022 році є малоймовірним?
Проте Еммануель Макрон, борючись за продовження свого політичного існування, зараз намагається хоч чимось переконати французів у своєму “міжнародному успіху”, все-таки сподіваючись на наступне переобрання.
Лідери двох провідних держав Євросоюзу на своєму прикладі показують, що їх насправді цікавить не те, що Росія робить в світі, а лише позиції їхніх країн, які вони і формують.
Досі Європа послідовно демонструвала небажання вживати серйозних заходів для захисту своїх інтересів. Тож Росія нападає на своїх сусідів, вбиває дисидентів, отруює опонентів режиму Путіна, підкуповує нестійких до грошей політиків для дестабілізації європейських демократій.
А у відповідь ЄС запроваджує не дуже ефективні санкції проти Російської Федерації, а потім Німеччина і Франція раптом пропонують “перезавантаження”. Що є найкращим способом простимулювати нову російську агресію і реваншистський авантюризм Москви, оскільки таким чином всі злочини Кремля ніби залишаються у минулому і виносяться за рамки “нових стосунків”, які пропонується вибудовувати з ним.
Умиротворення диявола нової Холодної війни Путіна виглядає не просто дуже наївним, а й гранично небезпечним. Оскільки “конструктивний діалог” з міжнародним злочинцем неможливий, а спроба його провести тільки провокуватиме його на все нові і нові злочини.
У Кремлі подібне капітулянтство сприйматимуть, як заохочення, і Путін продовжуватиме підтримувати режими в М’янмі, Сирії, Венесуелі, Ірані та Білорусі, очільники яких вбили тисячі своїх громадян. Та буде готовим розширити окупацію територій України і інших пострадянських країн.
Між іншим, ніхто в Європейському союзі не вповноважував Німеччину і Францію виступати від імені всієї об’єднаної Європи щодо зближення з Росією. Але для Меркель і Макрона ЄС слугує лише зручним політичним інструментом для того, щоб проштовхувати інтереси своїх країн, як вони самі їх бачать.
Наразі ця “ініціатива двох” дуже нагадує “перезавантаження” стосунків з Росією колишнього президента США Барака Обами. Бо абсолютно зрозуміло, що ця ідея наперед була приречена на провал і даремну втрату часу, як і будь-які намагання домовитися з недобросовісним “політичним партнером”.
Путін лише здатен використати ці спроби умиротворити його, як привід для нових нападів на Україну та для поглинання Білорусі.
Але про що можна говорити, коли “Північним потоком-2”, Меркель охоче продала Україну, обмінявши її на забезпечення збільшення надходжень російського газу до Німеччини?
Ангела Меркель послала чіткий сигнал Путіну – “Перезавантажуйся”, Wladimir. Тобі тепер усе пробачено – вторгнення в Україну, крадіжка Криму, вбивство Литвиненка, замах на вбивство Скрипаля, втручання у вибори в США, корупція під час референдуму про Brexit, збиття малайзійського авіалайнера, неправомірне ув’язнення опонента твого режиму Навального, два десятиліття клептократичного пограбування Росії”.
На жаль, Європа, повторюючи історичні помилки 1938 року, намагається заспокоїти божевільного диктатора, сподіваючись, що він буде задоволений вбивством лише своїх сусідів і далі не піде.
Терпимість до агресивних дій Путіна просто зашкалює. Тож чи не пора, нарешті, Європі звільнитися від Стокгольмського синдрому? Зараз Меркель і Макрон хочуть узаконити Путіна. Але це може закінчитися дуже погано для Європи.
Та, як би там не було, Ангела Меркель вже стала великим активом для акціонерів “Газпрому”. І можна собі уявити, що через рік чи два, Меркель з’явиться в правлінні цього російського “енергетичного чудовища”.
В Росії люблять прилаштовувати колишніх канцлерів Німеччини, беручи до уваги їхні заслуги перед Москвою. Тому, ймовірно, що Герхард Шредер вже давно з нетерпінням очікує на свою колегу.
