Зеленський каже — нема кадрів, Богдан каже — кадровий дефолт, Шмигаль каже — кадровий голод. Насправді це кадрова катастрофа
Криза кадрів мала бути головною проблемою Зеленського. Я це чітко розумів ще під час його кампанії. Саме на вирішення цієї проблеми в тому числі спрямовувався рух "Люди важливі", який успішно закопав Гончарук, як тільки отримав те, що хотів, пише
Віктор Андрусів.
Маючи трохи вільного часу, я вирішив зробити аналіз кадрової політики нової влади. Для цього я зробив аналіз зміни керівництва у 19 міністерствах, 26 державних службах, 16 державних агентствах, 5 інспекціях,10 ЦОВВ і 24 обласних державних адміністраціях (додав вже цьоготижневі зміни). А тепер цифри:
172 рази мінялись керівники органів виконавчої влади за 1,5 року влади Зеленського
47 разів із них керівниками призначались виконуючі обов’язки
11 керівників не перепризначені (переважно фінансові та правоохоронні органи влади)
37 разів керівників міняли двічі в одному й тому ж органі
16 разів — тричі
3 рази — у чотирьох випадках
і 1 раз — у 5 випадках, з них 4 рази в.о. (рекордсмен — Державна служба морського та річкового транспорту України)
І це я не рахував заступників, керівників державних підприємств та всілякі інші ТКГ.
Зеленський каже — нема кадрів, Богдан каже — кадровий дефолт, Шмигаль каже — кадровий голод. Насправді, ні. Це, друзі, не кадровий голод — це кадрова катастрофа.
Вона свідчить про одне — відсутність будь-якої кадрової політики і підходу до призначення. Хоча може я не правий і цю політику розробив впливовий аналітичний центр "Українське бюро національного розвитку". Тим не менше, результат на табло — Макдональдс.
В чому насправді проблема?
Розуміючи проблему кадрів, її можна було вирішити в кілька кроків. По-перше, якщо серед родичів, кварталівців, знайомих, раптом не виявилось багато професіоналів з державного управління — можна змінити підхід до пошуку кадрів. Очевидно, що головною проблемою є не люди, а саме підхід, за яким їх підбирають. Я кілька разів намагався уявити співбесіду Єрмака та Зеленського з Фокіним і Арестовичем. Що можна було питати цих людей, яку довідку можна на них прочитати, щоб призначити? І хоча мені видається, навіть їхній зовнішній вигляд каже, що це за люди — якимось магічним чином їх призначали. Правда, ця магія — ніяка не магія, а співбесіда всього лише з одним питанням: ви зробите все, як я хочу? — Так. — Ви прийняті.
Правильна класична співбесіда, може складатись всього з трьох питань: ваш досвід, ваше бачення результатів на посаді, в який спосіб ви збираєтеся їх досягати. Я переконаний, якщо задавати всього лише ці 3 питання, то можна уникнути цієї кадрової катастрофи, яку організували у владі.
По-друге, якщо ти прийшов до влади на 5 років, то можеш собі дозволити підготовку кадрів. Якби влітку 2019 року запустити потужні програми підготовки кадрів — то вже наступного року можна було б мати сотні підготовлених людей. Для цього, замість трускавецького "Ріксуса", треба було реформувати НАДУ, забрати її з вищої освіти (на чому я особливо наполягав, оскільки основна корупція там — це продаж наукових звань), створити урядовий тренінговий центр, укласти договори про допомогу зі світовими школами (як я це зробив з Сінгапурською, хоча сама ідея виникла в процесі підготовки рекомендацій влітку 2019) — то це були б не просто підготовлені кадри, а підготовлені до найсучасніших стандартів світового рівня.
Що в сухому залишку? Результат "Макдональдс політики" призвів до того, що системні професійні люди принципово відмовляються йти у владу і очолювати органи. Ніхто з них не впевнений, що це на довше, ніж на 3 місяці. Ті, що у владі, щотижня намагаються з’ясувати, чи їх не винесли на звільнення без їхнього відома. Вони відмовляються робити будь-які реформи, проявляти ініціативу тощо. Вони тільки підтакують і надувають обіцянки. Ну, і окремі ще турбуються своїм забезпеченням. В органах влади зруйнована інституційна пам’ять, оскільки часта зміна керівників не дає ніякої спадковості політики. Зруйнований апарат управління, оскільки кожний новий керівник у першу чергу доганяє друзів попереднього.
Як думаєте, які перспективи реформ з такою "кадровою політикою"? Відповідь риторична.
