Минулого року, коли багато хто зачарувався вигодами перебування біля липового “слугІ народа”, Гройсман брудно відтоптався по діяльності президента Порошенка та ньому самому, повторивши про свого недавнього партнера по розбудові держави повний набір пропагандистських кремлівсько-коломойських штампів.
Мабуть, розраховував таким чином привернути увагу нових “хозяєв жизні”, бо головною ознакою “еліти” в Україні завжди була рабська здатність швидко зрадити, а стійкість – то не про них, бо невигідно.
Але тоді не склалося, Коломойському на тому етапі були потрібні не розумні (а Гройсман розумний), йому були потрібні недорослі типу Гончарука-Мілованова, щоби разом з іншими акціонерами Зеленського спокійно обідрати країну до нитки, тому Володимира Борисовича посадили в запас.
Тепер же, коли грабувати вже нічого не залишилось, населенню влаштовують кастинг на “рятівника” і з лави запасних починають крутити різних персонажів, в тому числі й Гройсмана, який тепер віщає з кожної праски.
Зате, коли цілий рік неприховано переслідували Порошенка та влаштовували реваншистський шабаш, мовчав.
Тому професійні управлінські його якості не перекривають підленької поведінки та мовчання під час відвертого руйнування країни – він виявився черговим персонажем, який любить себе в Україні, а не Україну в собі, таких Вакарчуків у нас в кожного олігарха на цілу партію.
А до того ж колишній власник “Укрбуду” Микитась стверджує, що через посередників передав у власність Гройсмана нерухомість на сотню мільйонів в якості хабаря за кадровій рішення, і цей факт вже зафіксовано в рішеннях Вищого антикорупційного суду.
Так що не все так просто з цим “пай-мальчіком”, який робив успішну кар’єру при президенті Порошенку, але розміняв її на мовчазну зраду заради дрібних політичних амбіцій, до того ж не без багатомільйонної вигоди для себе.
Все як завжди.
