Усі речі викладені далі є суб’єктивною позицією автора і не претендують на те, аби бути абсолютною істиною. Також я скажу багато очевидних речей, але як я вже встиг переконатись, не всі люди бачать зв’язок між такими речами та подальшими подіями.
І аби уникнути персональних образ буду намагатись не переходити на особистості.
Ну що, почнемо, панство?
Хто я? Вважайте що ніхто. Анонімний аккаунт у твітері чоловіка середнього віку, що отримує насолоду від спілкування. Я не являюся ні представником, ні членом ГО “Справа Громад”, ні партії “Європейська Солідарність” чи будь-якої іншої партії чи організації (як певно і переважна більшість читачів цього тексту). Я ніщо інше, ніж думки та спостереження викладені словами, без остраху.
Тож хто такі “порохоботи”? Розберемося трохи у значеннях слів та термінах, аби не було надалі непорозуміння. Але перед тим як визначати сенс цього слова, давайте спочатку невеличкий екскурс у минуле.
Після Революції Гідності та окупації частини України російськими загарбниками, пройшли, хіба що не перші за всю сучасну історії України, незалежні вибори Президента України, на яких було обрано Петра Олексійовича Порошенка Президентом та Головнокомандуючим української армії. І Петро Порошенко не зрадив ні державі, ні народу України, очоливши спротив російським окупантам, поступово звільняючи території, повертаючи полонених та заручників, і головне, розгорнувши потужний наступ на міжнародній політичній арені, результатом якого стало введення таких “полєзних” санкцій проти держави-агресора, проти росії. Така стратегія дозволила зменшити бойові втрати, відбудувати армію та підготувати оборону, водночас послаблюючи окупантів. Адже торгові та дипломатичні обмеження призводять до втрати грошей росією. ВЕЛИКИХ грошей! Щодня, щогодини, щохвилини мільйони рублів! Це руйнує і без того гнилу економіку “федерації” і щонайголовніше, призводить до невдоволення населення, яке вже не так яро рветься у військомати “стрєлять укров в домбасе”, а переважно замислюється над тим, що завтра буде жрати на вечерю. На жаль цей процес, тиску санціями, дуже повільний. Він повільно рушає і так само не можливо його зупинити в одну мить. Це СТРАШЕННА машина, що може зруйнувати державу, без єдиного пострілу у бік “той сторони”.
Але потрібен час. Не один рік, і навіть не п’ять. Тож треба тримати оборону.
Що ми і робили.
І поки українські воїни, герої та захисники, тримали оборону на фронті, зовсім інша війна йшла у тилу. Нова війна, XXI-сторічча - інформаційна війна. Перевірена часом методика пропаганди, та сама, яку використовували німецькі націонал-соціалісти та радянські “совєти”, але цього разу покладена на рейки сучасних технологій - інтернету та соціальних мереж, адже у сучасному світі кожна людина може отримати миттю будь-яку інформацію не встаючи з ліжка. Але, на жаль, так само легко отримати і дезінформацію - брехню створену задля досягнення визначеної мети. Тож йде війна не за життя, а саме за розуми людей. І вона розпочата з єдиною метою - послабили оборону додавши розлад у ряди воїнів, зробивши із захисників ВОРОГІВ.
І першочерговою ціллю для цих інформаційних атак, як не дивно, став наш головнокомандувач, Петро Порошенко. Сотні сайтів, газет, телеканалів та “блогерів”, як запорєбріком, так і в Україні, видавали тисячі брехливих статей щомісяця з однією метою - дискредитувати головнокомандуючого у очах тих людей, хто довірив йому оборону. Росія кинула усі сили на цей напрямок, на цей фронт, і реальність у головах людей почала замінюватись вигадками та брехнею… Віртуальною реальністю.
Барига! Ротердам! Свинарчуки! Бізнеснакрові! Офшооориии!!! Шановні, якщо вас так турбують офшори, не тикайте пальцями у той один єдиний порожній офшорний рахунок, що знайшли у Порошенка, а пошукайте в інтернеті, скільки їх є у чинного виконуючого обов’язки презедента. Заодно і дізнаєтесь про його діючий бізнес з окупантами. Цього ж ніхто навіть не приховує!
Але ж певно панство вже все це знає, вже чули, то чого націоналісти не палять фаєри під охфісом презедента? Де протести???
А немає... Бо це не заплановано окупантами, адже зараз Україна не чинить супротив, а потроху капітулює.
Тож як так? Коли був супротив, були і масові протести з будь якого приводу за Порошенка, а зараз ніц?.. Влада грабує і вбиває власний народ. Бандити, збоченці та повії у Верховній Раді України пишуть ЗАКОНИ для панства, вказують з екрану “ящику”, як панство має жити, і скільки має витрачати на борщовий набір. В той же час повним ходом йде “повзуча” капітуляція, зрадники здають території окупантам. І всі мовчать?..
І це все коїться саме через те, що український інформаційний простір контролюють окупанти та колаборанти (не кажу вже про факти проплати кремлем деяких “націоналістичних” організацій для створення потрібної для пропагандистів картинки у потрібний час). Люди, які зацікавлені знищити Україну обирають, що саме панство буде дивитись по “ящику” ввечері, та що буде читати в газетах та в інтернеті вранці. Формують суспільну думку. Яка сьогодні буде “зрада”, і чому в цьому винуватий хтось інший, а не окупанти і зрадники, що захопили владу в Україні. Та сама брехня, що була п’ять років тому. Та сама пропаганда, що була пятьдесят років тому, за період окупації України “совєтамі”.
Ближче до справи.
Поширенням цієї брехні у мережі займаються автоматичні програми, роботи або “боти”, що розносять пропаганду, читають коментарі панства і у разі виявлення ключових слів автоматично реагують скаргами чи заготовленими заздалегідь відповідями. Але ж не тільки вони, бо їх функціонал обмежений, тож над цим працюють також і живі люди. Російські “вані”... Десятки тисяч “вань”, які сидять у кімнатах запорєбріком і вказують панству, що саме читати і у що саме вірити. На початку війни їх було чудово видно - яскраві та патріотичні гасла, українські дівчата/воїни/поля/квіти, так само як і імена, щось на кшталт “Остап Українець”, “Український Патріот”, “Справжня Українка” тощо.
Їх видавало лише одне.
Вони не знали…
Мову!
Цих, як ми їх тоді називали, “кремле-ботів”, було легко виявити по невірно сформульованим реченням та окремим словам, адже вони користувались перекладачами. Пам'ятаєте “Підлога країни вже не може терпіти ці борошна!”?
Звісно вся ця брехня і дезінформація виливалася з мережі у реальний світ, де люди, навіть далекі від інтернету, переповідали один одному кремлівську пропаганду. Звісно, коли ти не під впливом брехні та пропаганди та чуєш краєм вуха відверту брехню, то промовчати вже не вдається. Тож прості люди, такі як я, намагались, хоча б час від часу, доносити ПРАВДУ до оточуючих, як у мережі, так і у реальному світі.
Оточуючим це не сподобалось.
І тоді я вперше почув “да ти парахабот!!”
На моє питання, а що воно взагалі таке, адже “боти” це саме комп’юерні програми, мені відповіли “ти паддєрживаєш Порошенка! Ти парахабот!”. Це мене вкрай розсмішило, бо відверто кажучи…
… я не голосував за Порошенка після Майдану. І не підтримував, хоча і не мав нічого проти нього. Я не був дурним, просто був “дальокій от політікі”. До того я займався лише поширенням інформації про події на Майдані у колах американців, перекладав тексти, роз’яснював, чому Україні важлива підтримка, що йде війна, і що немає ніяких “бендеровцев”. Дещо з моїх текстів (кілька рядків) навіть цитував “The Washington Post”.
Тож за поширення правди мене назвали “порохоботом”. Термін введений кремлівськими пропагандистами для відокремлення активних українців, що чинять спротив окупантам, у окрему групу. Але замість образливого він з часом став тим, чим можна пишатись. “Я порохобот і цим пишаюсь!”. Звісно вони певно не очікували, що ТАК БАГАТО людей почне називати себе “порохоботами”, то мало були тимчасове явище, “а потом разбєгутся і пєрєобуютьса”.
Подивившись на те, що ж це за “порохоботи” я, можна сказати, долучився до рядів “прихильників Петра Порошенка”. Вступав у дискусії, поширював факти, боровся з пропагандою у мережі і отримував бани та скарги у соціальних мережах у відповідь.
Але панство певно цікавить, а що з сталося з “кремлеботами”? Куди поділася армія “вань”?.. А нікуди. Вони тут, в мережі, серед нас. Просто за п’ять років вони вивчили МОВУ і навчились мімікрувати під українців. І вони зараз так само називають себе “порохоботами” та “патріотами”, пишуть коментарі подяки Порошенку, постять котиків… і водночас ці кібер-війська окупантів ведуть зовсім іншу гру, бо війна продовжується.
Але до цього повернемось трохи пізніше.
З “порохоботами” здається розібрались, тож перейдемо до патріотів.
Тут все значно простіше, бо є чітке визначення терміну. Окей Wiki, хто такий патріот?
“Патріот - особа, яка відчуває патріотизм.
Патріоти́зм - громадянське почуття, змістом якого є любов до Батьківщини і готовність пожертвувати своїми інтересами заради неї, відданість своєму народові, гордість за надбання національної культури, особливе емоційне переживання своєї приналежності до країни і свого громадянства, мови, історії, традицій, готовність діяти в інтересах вітчизни та постати на її захист у разі необхідності.”
Зверніть увагу панство:
“готовність пожертвувати своїми інтересами”
“відданість своєму народові”
“готовність діяти в інтересах вітчизни та постати на її захист”.
Виходить недостатньо просто “любити” Україну аби називати себе патріотом.
Хто в Україні патріоти? Це наші воїни-захисники. Це волонтери, що допомагають людям. Це прості люди, що намагаються зробити майбутнє України кращим. Це, в першу чергу, люди які ДІЮТЬ!
І перший патріот, який мені спадає не думку, це... Петро Порошенко. Я не буду полемізувати, що саме він зробив, а що не зміг. Тут той, хто має очі, побачить сам. Я не буду критикувати його дії, бо я не маю навіть дрібки уявлення, як це бути Президентом напівзруйнованої держави під час війни, з порожньою скарбницею, в оточенні тисяч ворогів, які до цього всього привели. Я не знаю, чим йому довелося жертвувати, та які компроміси йти, аби зрушити з місця цю заржавілу та побиту десятиріччями економіку. Але я впевнений в двох речах - що він зробив все, що міг, і що ніхто не зробив би цього це краще за нього.
А от народ України, вигодований брехнею та російською пропагандою, цього не зрозумів. Народ зрадив людині, яка його захищала. Певно українці за п’ять років спокійного життя, коли кулі відбирають життя тільки інколи десь там “у новинах по ящику”, а не гримають у тебе на вулиці, розбиваючи шибки, вирішили, що прийшов час трохи розслабитись, посміятись… І як, панство, смішно?
І ось випливає наступне питання. Чи є публічна, відкрита підтримка Петра Порошенка актом патріотизму?..
Поки панство міркує над цим питанням, я продовжу.
Після звільнення з посади Президента України, Петро Порошенко очолив (оновлену) про-українську партію “Європейська Солідарність”. Метою партії, по факту, був і є рух України у напрямку Європи, подалі від косолапих сусідів у “тайожном союзє”. Безпека, прозорість, децентралізація, правосуддя - все те, що є у розвинених країнах, і чого так бракує в Україні. Окремим пунктом у програмі виступає культура та духовність. Хіба не патріотично?
І десь в той же час була сформована Громадська Організація “Справа Громад”, завданням якої є рух України у напрямку Європи, але зусиллями не політиків, а простих громадян. Звичайні люди, певно наші з вами сусіди, долучились до збору коштів, виступили волонтерами і меценатами, допомогою нужденним українцям у важкий час. Тут навіть далеко ходити не треба - під час епідемії COVID-19 волонтери зі “Справи Громад” разом з Благодійним Фондом Петра Порошенка налагодили постачання продуктових наборів та засобів персонального захисту, санітайзерів та масок. Зараз, прямо у цей момент, збираються кошти і йде постачання кисневих концентраторів для лікарень. І так само під час виборів “Справа Громад”, зусиллями тисяч волонтерів по всій Україні (окрема моя подяка цим людям) забезпечувала інформаційну підтримку партії “Європейська Солідарність” та відповідала за дотримання прозорості виборчого процесу. І якщо така віддана праця людей це не патріотизм, то що, а панство?
То чи є публічна, відкрита підтримка Петра Порошенка актом патріотизму?
Я вважаю що ні. Цього просто... недостатньо. Треба не лише говорити, але й діяти. Діяти, як це роблять політики “Європейської Солідарності”. Діяти, як це роблять волонтери та меценати “Справи Громад”. Діяти, як це роблять блогери та медіа-інфлюенсери, що підтримують рух та роз’яснюють широкому наслідки тих чи інших рішень та подій.
Більш того, панство певно забуває, що на війні генерал без армії нікому не потрібен. А виходить так, що “ЄС” та “СГ” є і нічим іншим, ніж опорою для Петра Порошенка, адже ми, непричетні до руху українці, є лише громадянами, які потребують захисту під час цієї війни від держави, від її керманича (якого наразі на жаль немає).
Тож яка різниця між патріотом та порохоботом?
Думаю панство вже знає відповідь.
Переходимо до гарячої страви.
Знищити, зупинити будь який рух, можна два способами - або миттєвою протидією, рівною силі руху, або поступовою слабкою дією протягом певного часу. Це фізика, Третій Закон Ньютона.
Так і сталося за час правління Петра Порошенка. Не маючи змоги прибрати українського Президента одним рухом (бо гадаю тоді, на фоні загального національного вознесіння після Революції Гідності, країну би очолила не менш “не зручна” для кремля особа), загарбники розгорнули інформаційну кампанію задля дискредитації Президента, яка повільно але впевнено завойовувала розуми людей та формувала нову реальність навколо них. І панство вже знає, що було далі, яку масштабну війну “кремлеботи” у поєднанні з проплаченими кремлем “активістами” влаштували проти найкращого (як вже з’ясувалось після президентства) Президента в історії незалежної України. І це спрацювало. Під кінець каденції навіть ті, хто досі вважає себе істинними українцями та патріотами, розносили кремлівську брехню та звинувачували Президента у зраді. Звісно, як вишенька на тортику, ці громадяни не підтримали його кандидатуру на другий строк - Петро Порошенко отримав тільки 24,5% голосів у другому, вирішальному турі, і це лише 15% від загальної кількості виборців в Україні.
Але це не кінець, бо навіть без Президента Україна продовжує чинити опір зусиллями про-українських політиків, депутатів від партії “Європейська Солідарність”, чисельних волонтерів з Громадської Організації “Справа Громад”, воїнів-захисників і не тільки.
І ми знову маємо рух, український, патріотичний, який знову москва намагається зупинити, аби не допустити повернення до влади того, хто спромігся стримати наступ агресора. І знову це робиться за тими самими схемами - армія “вань” у мережі і купа колаборантів поза нею, переконують громадян у не доцільності руху, його продажності, не ефективності тощо. Коротше, ті самі меседжі, які вкладались у голови людей про минулого Президента.
І на жаль це знову працює. І що саме сумне, знову до цього, до поширення брехні та пропаганди долучились самі українці.
Це викликало цікавий ефект - частина людей, які безсумнівно підтримують Петра Порошенка, як політика та Президента України… усіляко своїми діями протистоять партії, яку він очолив... Та більш того, протистоять громадській організації, яка створена за підтримки Петра Порошенка та співпрацює з Благодійним Фондом Петра Порошенка!
І що саме дике, на мій погляд, ці люди активно працюють проти волонтерів, блокують роботу у соціальних мережах та очорнюють причетних до громадської організації громадян за будь якої можливості… саме під час пандемії COVID-19!.. Ні, я ще можу зрозуміти чорний-піар на адресу політичної партії під час міських виборів, ну там що кандидати “погані”, роблять “не так”, і що взагалі “треба голосувати за інші партії” (як не дивно, це теж були заяви цих “прихильників Петра Порошенка”), звичайні дії недолугих громадян, що виконуються під тонким керуванням окупантів.
Але я ніяк, ніяк не можу взагалі збагнути…
як…
під час пандемії…
коли влада, чи то через непрофесійність, чи то через злочинні наміри…
залишає людей помирати..
навіть не в лікарнях, а так, по домівках…
можна сказати ХОЧ ЩОСЬ погане, про Громадську Організацію, про волонтерів…
Що ціною свої зусиль, грошей, часу і свого здоров’я постачають безкоштовні продуктови набори за засоби персонального захисту літнім людям та кисневі концентратори у лікарні???..
Як можна ображати тих, хто забезпечує медійну підтримку цій організації та поширює заклики про збір коштів???..
Як можна писати скарги на цих людей та блокувати їх сторінки у соціальних мережах???..
А тепер я скажу щось доволі крамольне, що багатьом може не сподобатись.
Ці недолугі громадяни, що все перелічене роблять, називають себе…
Порохоботами!..
І тут я вже я намагаюсь для себе дещо зрозуміти.
Виходить ми маємо українські, патріотичні організації, що працюють заради кращого майбутнього України, та заради громадян України.
Ці організації, цей рух, потерпає від постійного натиску ворожих сил, “ботів” окупантів, що діють за тим самим сценарієм, за яким росіяни знищили підтримку колишнього Президента Петра Порошенка. Розповсюджують брехню та пропаганду. Це наші вороги.
І так само роблять деякі з тих громадян, хто називає себе “порохоботами”. І це точно не “вані” і не боти. Це живі, реальні люди з українським паспортом, і навіть з українськими прапорами, мовою та культурою.
То чи можна їх вважати ворогами, якщо вони все це роблять на користь окупантів?
Чи можна їх вважати ворогами, якщо вони це роблять не навмисно? Нищать рух бо вважають, що так “буде краще” (краще для кого)?
Чи можна їх вважати ворогами, якщо вони це роблять навмисно, і більш того, ПИШАЮТЬСЯ цим у соціальних мережах?..
Коли я заявив одному відомому “порохоботу”, нащо Пан таке робить, нащо регулярно, тим паче перед виборами, пише погано про “Європейську Солідарність” та волонтерів зі “Справи Громад”? Чому “підтримує Порошенка”, і водночас не підтримує рух, який заснував Порошенко разом з патріотами? І я б міг зрозуміти відсутність підтримки, але ж свідомо нащо топити “своїх”?
Відповідь я не отримав, лише хамство та цькування у мережі від тисяч його послідовників.
І тоді я зрозумів - якщо це “порохоботи”, то я ТОЧНО не один з них. А ті притомні люди, що долучились до моєї підтримки (дякую вам друзі) під час цього цькування за захист руху, назвали мене…
Патріотом.
Тож для себе я зробив такий висновок - війна продовжується, і хто не з нами, той проти нас. І не важливо, як такі люди себе називають, “порохоботами” чи “патріотами”. Це, на жаль, вороги.
Мене питають, нащо ж ти ділиш порохоботів на “правильних” та “неправильних”? Я насправді не ділю. І це питання, підтримки про-українських сил та агресивних нападок на рух, піднімається вже не перший і певно не останній раз. Просто розподіл вже є. Є люди, що підтримують волонтерів та патріотів, діями, фінансово, або хоч добрим словом. А є ті, хто вважає рух, чи його учасників “не ідеальним”, що не задовольняють їх “високим стандартам”. І ці люди намагаються цей, наш, УКРАЇНСЬКИЙ рух знищити!
Тож я лише кажу,
Люди!
Озирніться!
Подивіться на те, що ви робите!
Подивіться на тих, хто поруч з вами! Що роблять вони!
Чи ті, хто поруч, роблять щось реальне, дієве, аби життя в Україні стало кращим?
Чи створюють вони щось нове, чи просто руйнують своїми діями те, що є?
Чи є у вас інших рух, інша громада, інші патріоти, що приносять жертви заради вас?
Чи ви вважаєте, що одного дня з’явиться лицар на білому коні і виправить ВСІ ВАШІ ПОМИЛКИ??
Зробіть свій вибір, або ворог зробить його за вас.
То що далі? Хто я? Порохобот? Патріот? Чи з огляду на кількість написаного тексту може блогер?
Я лише українець, і це мої думки, це моя позиція.
Дякую за увагу.
Kisho Derrek
2021-01-23
