«Упоротий порохобот» – це “снігова людина” ФБ. Показати його не може ніхто, але є багато свідків, які його бачили. Зазвичай “упоротий порохобот” мариться свідкам перед виборами або після підйому рейтингів “Європейської солідарності”.
Зараз вже важко сказати, хто побачив «упоротого порохобота» першим. Можливо, то була Тетяна «Мінстець-ТП» Попова, але це неточно. Свідки кажуть, що його характеризує високий зріст і густа шерсть така палка і некритична любов до Петра Порошенка, що “він аж шкодить самому Порошенку!”
Тут громадяни, що спостерігають не міфічних, а реальних людей, відчувають когнітивний дисонанс. Досвід каже їм, що саме прихильники Порошенка, агітуючи за нього, не козиряють його іменем як таким, а посилаються на справи та здобутки: армія, томос, асоціація, міжнародна коаліція, санкції агресору і т.д. і т.п.
Навпаки, ім’я Порошенка є фактично обов’язковим для вживання у його противників. Навіть найнейтральніші запитання викликають потік згадувань про Порошенка:
– Чули, вчора поранили одразу 10 бійців, це таке перемир’я?
– А ваш Порошенко скільки поклав у казанах?!
– Як вам ціни?
– А за Порошенка пенсіонери теж голодували!
– Багато заплатили за опалення?
– Замовчіть вже, порохолізи!!!
Картину світобудови прихильників нової влади дійсно міцно прив’язано до Порошенка. Чому?
У Зе немає і не було на момент обрання свого власного позитивного рейтингу. Взагалі. Його не було на чому будувати: ані досвіду, ані стратегії, ані мети. Питання негативного рейтингу було знято за допомогою фокусу під назвою «він нове обличчя, не з числа старих політиків». Нічого не робив – отже, ніде не помилявся.
Питання позитивного рейтингу вирішили іншим фокусом – його побудували повністю за рахунок негативного рейтингу Порошенка, виключно на протиставленні (ну, може , трохи додавши бидляцького шарму від Голобородька): це НЕ Порошенко, це ВИРОК Порошенку, це, як пам’ятаємо, особа, фізіологічно відмінна від Порошенка, «точно не гірше за Порошенка». Нічого, крім відторгнення Порошенка, в цієї постаті немає й досі.
Але до того і для того знадобилося створити Порошенку аномально перебільшений негативний рейтинг. Максимально демонізувати, пофарбувати в безальтернативний чорний, облити брудом, оббрехати саме його особисто, бо набагато простіше для бидлосприйняття прив’язати всі гріхи світу до однієї особи (яка і є головною перешкодою реваншу), вести постійну атаку саме на цю особу.
Це була постійна, брудна, хамська атака, у великому та дрібницях: костюм м’ятий (Свєта-Лайнорезка), військовий берет не так сидить (Бігус), п’яничка (не пам’ятаю, чиє це), жінка не так привітала з днем народження (знову Бігус), «барига» (Сявкошвілі), «торти на крові» (Вомбат), і навіть «я побачила уві сні голого Порошенка, він був такий огидний» (Овно) – як вам?! Ну і, звісно, Мальдиви, «апшори», «казани», «ліпецька фабріка» і , нарешті, «свинарчуки» (знову Бігус). «Що ви будете робити, КОЛИ програєте вибори?» (Кошкіна).
«Уланы с пестрыми значками, драгуны с конскими хвостами – все промелькнули перед нами, все побывали тут». Журналісти, активісти, патріоти, антикорупціонери, з нічогенькими зарплатами в ГОшечках, з елітними квартирами, будиночками, з новими годинниками, автівками, понтами, з новими ФОПчиками під гранти – усі захоплено мочили українську владу та наближали реванш.
Який там агресор, хто там агресор, хто про нього пам’ятає? Зло, вселенське зло йде на українського обивателя, злочинець злочинців, зашквар зашкварів, уособлення пекла – Порошенко!!! Це він обікрав, ледь не вбив, це жахливіше за нього немає, на ньому кров, кров, кров!!! (Обивателя на цьому місці колотить реальна істерика).
Хто врятує? Юля? На ній самій нема де клейма ставити. Риги? Так ще свіжі в пам’яті розстріли на Майдані. О, ось він, рятівник!!! Простий хлопець на лисапеді, не був, не знаходився, не помічений, НЕ ПОРОШЕНКО.
Здобули. Нарешті цей простий хлопець керує країною. Знову патріоти обурюються, розслідувачі-антикорупціонери розслідують, активісти щось активничають – але без того вогню… А порохоботи думають, як країна буде вибиратися з цієї дупи.
Так ось що я вам скажу: країна почне вибиратися з дупи, коли у мізках її громадян буде реальна картина світу, а не та, яку впарюють їй олігархічні канали, коли громадяни почнуть відрізняти справи від понтів, результати від обіцянок, трудоголиків від ледарей, героїв від зрадників, чорт забирай!
А оскільки спотворена картина світу тримається переважно (якщо не виключно) на демонізації та оббріхуванні особисто Петра Олексійовича Порошенка, то і повернення електорату до реальності неможливо без визнання його реальної ролі та внеску в розвиток України в період 2014-2019 року, а також дещо до того і трохи наперед.
Справа не в тому, який він класний сам по собі, та як ми, порохоботи, його любимо. Справа в тому, що міць зекоманди, як роботи якутського скульптора, зліплено з лайна, що його кидали в бік Петра Порошенка. Або ми очистимо його ім’я від бруду, або ми житимемо у Малоросії замість України. От і все.
Реальна картина світу складається з дуже простих і ясних тез:
– Влада зразка 2014-2019 року була найбільш успішною, найбільш фаховою і найбільш патріотичною за всі часи незалежної України, за що ми значною мірою маємо подякувати Петру Порошенку.
– Зекоманда є як мінімум недолугою та непрофесійною, як максимум – свідомо шкодить державі. Зекоманда – це ватно-ригівський реванш. Саме заради цього реваншу бомбардували голови виборців ненавистю до Порошенка.
– Наразі «ЄС» та Петро Порошенко є найбільш успішною, найбільш фаховою, найбільш патріотичною і найбільш потужною опозицією реваншистам.
– Ніяких нових сил та нових облич, здатних бути більш потужною, більш успішною силою спротиву реваншу, немає і не очікується. По-перше, їм немає де рости в цьому зеленому болоті; по-друге, в цьому болоті немає місця та можливості їх перевірити у справі. По-третє, влада із задоволенням дістане зі своїх шухлядок своїх претендентів на лідерство і «лєгєнду» зліпить, і піаром забезпечить.
Кожен, хто намагається донести до співгромадян ці прості істини, сприяє одужанню країни та поверненню її на шлях від імперії до Європи. Кожен, хто навпаки продовжує спотворювати співгромадянам картину реальності, тягне країну знову в імперське багно, допомагаючи в цьому обом КВНам: московському та криворізькому.
Зауважу, що зокрема спотворенням реальності є:
– замовчування факапів зекоманди;
– критика Зеленського без адекватного визнання заслуги та значення попередньої влади (це просто підштовхування електорату до нескінченних пошуків щастя в обіймах ще новіших облич або добре забутого ОПЗЖ);
– натужний пошук «запитань до Порошенка» та хоч якогось негативу, що можна було б до нього штучно прив’язати (зокрема і міфічних «упоротих порохоботів»).
«Упороті порохоботи» з’являються тоді, коли вже нема чого закинути і самому Пороху, і його партії, і тоді вмикається аргумент останньої надії: «О, у нього є такі погані прибічники, такі погані, вони так йому шкодять, вони шкодять його рейтингу».
Знаєте, пані та панове, рейтинг – це ми. Рейтинг – це підтримка. Просто підтримуйте самі, і все буде добре. Ніякі «упороті порохоботи» не упаривалися до лайків під пропозицією пустити газ на форум іншої партії – тому за рейтинги хай бояться ті, хто це робив.
Ще один момент.
В умовах засилля олігархічних каналів рятувати свідомість українців від атаки агресора перед усім мали б публічні особистості. Якби наші актори, співаки, спортсмени, блогери, активісти, експерти були чесними з людьми і з собою, якби своєчасно, голосно та рішуче подали голос за дійсно українську владу, зелений реванш не відбувся би.
Цей моральний обов’язок з них ніхто і досі не знімав. Вони мають підтримати Україну. Якщо більш ніж доля країни їх хвилює, що у наступному шоу їх не зважать і не зроблять щасливими, хай принаймні мовчать і не підмахують реваншистам. Ми не повинні підтримувати їх бажання абстрагуватися або продатися. Ми повинні нарешті побудувати механізм репутації.
На фронті гібридної пропаганди, як і на лінії розмежування, немає жодного дня тиші. Брудний потік брехні та маніпуляцій несе наш човен все ближче до водоспаду у прірву. Якщо класний актор Вася настільки класний, що вважає себе вільним від весел, він ставить усіх під загрозу. Якщо класний пацан з купою заслуг перед державою, що має вагу і авторитет, достатні для того, щоб дати Васі копняка та посадити його на весла, замість того каже «Не чіпайте Васю, бо він класний», він, як і Вася, наближає катастрофу.
Коли прилітає і Васі, і його захиснику, вони починають шукати «не таких порохоботів» (підтримуючи цей пропагандистський міф.). Але йдеться не про упоротість, а про відділення зерна від полови. Про бажання зберегти Україну.
І ще важливий нюанс на додачу до довгого допису. Насправді електорат за межами ФБ не дуже в темі, хто є правильним порохоботом, хто неправильним, хто “упоротим”. Цей допис також не для широких мас, а для відносно вузької мережевої спільноти, в яку, тим не менш, входять і політики, і лідери думок, і спортивні/естрадні/телевізійні зірки, і , нарешті, просто небайдужі громадяни.
Тут хочуть мати вплив, зачаровувати і пропагувати. Тут не проходять вибори, але саме тут значною мірою починає формуватися інститут репутації. Саме тут небайдужа спільнота може напхати огірків вчорашнім авторитетам і вимусити зірку мережі закрити акаунт за україножерські погляди.
Порівняння активних членів цієї спільноти з апостолами було б перебільшенням, але є спільна риса. Ні, не святість, а завдання свідчити правду.
Мем про “упоротих порохоботів” призначений атакувати саме цю вузьку спільноту. Він призначений спотворити правдиву картину реальності саме у тих, хто мав би доносити її до інших. Це атака на небайдужих, це атака на активних. Це атака на тих, хто розуміє, що відбувається.
“Якщо сіль втратить силу, хто зробить її солоною?”
Друзі, але ж наші страви ніколи не будуть надто прісними, так?
